Маркер Бродського

Думав: писати чи не писати про цього рудого - адже, згадуючи, наче й рекламуємо... Проте, оскільки навіть деякі чернігівці відзначають ювілей цього гм.... поета - вирішив і я нагадати.

Отже, Йося Бродський. Цього російсько- єврейського поета роздули, як генія. Навіть Нобелівську премію дали. Скільки б Павличко не писав покаянних псальмів - йому не дадуть.

Коли Бродського судили за "тунєядство", в'їдлива Ганна Горенко, більш відома як Анна Ахматова, сказала: "Дєлают рижему біографію!".
Коли його засудили і відправили не в тюрму, не в концтабір, не в Сибір, як Стуса чи інших українців- політв'язнів, а в поблизьку до Ленінграда Архангельску область, де його змусили - о яке витончене знущання над ніжною єврейською натурою! - працювати робітником у радгоспі, піднявся великий шум. І, о диво! - невдовзі його повернули та він благополучно виїхав на Захід. Це ж не українець Стус! І чи дивно, що його знищили, перш ніж він міг отримати Нобелівську премію?!

Та власне, у кожного своя доля. Хай би Йося жив собі, як хоче. Але ж його мучила Україна - і він пише "На нєзавісімость Украіни", де відзначається просто таки ксенофобськими мотивами. Захисники цього "генія" кажуть, що він, мовляв, не опублікував цієї поезії. Так, не встиг. Але читав скрізь, де міг - "на різних москвофільських та юдофільських зібраннях в Америці. Зокрема є документальні докази, що Бродський прочитав цей вірш 30 жовтня 1992 року на Сольному вечорі у залі Пало-Альтівського Єврейського центру; та 28 лютого 1994 року перед групою російської діаспори у нью-йоркському університеті Квінсі-коледж" (цитата з Вікіпедії).
Зрештою, і в поезії його здобутки сумнівні, оскільки:
"Мне нечего сказать ни греку, ни варягу.
Зане не знаю я, в какую землю лягу.
Скрипи, скрипи, перо! переводи бумагу".

Філософія кочівника. Недарма інший єврей - російський критик (от забув його прізвище) написав правильно - там, де у російського поета в підсвідомості Бродський - в українського Стус. Вибирайте…

Василь ЧЕПУРНИЙ