Майдан відновлює звичаєве право
Відновлення українського звичаєвого права: злодій, який вкрав ноутбук, біля ганебного стовпа.
Це сталося у Києві на Майдані - служба охорони піймала злодія, який промишляв мобілками та іншими речами протестувальників. З ним поступили за давньою українською традицією: прив'язали до ганебного стовпа. Добре, що у смолу та пір'я не виваляли...
До речі, виявилося, що злодій є сином начальника одного з райвідділів міліції. Так що крав не через бідність...
Довідка з Вікіпедії.
Первинно це був звичайний відрізок колоди, до якої прив'язували злочинця, виставляючи його на загальний огляд. Крім покарання, тут мало місце і бажання показати всім обличчя певних небезпечних суб'єктів — злодіїв, шахраїв і т. д. Природно після того, як все село побачило обличчя кишенькового злодія йому залишалося тільки змінювати професію або місце проживання, навряд хто в його присутності тепер би ризикнув відвести око від своїх кишень. Пізніше до цього стовпа додали колодки, так що тепер лиходія можна було закріпити, не тягаючи з собою мотузок або ланцюгів.
Часто, щоб збільшити страждання засудженої жінки, її виставляли у ганебного стовпа голою, що в ті часи було тяжкою ганьбою, нерідко порівнянною із смертю.
Оскільки в ті часи голе жіноче тіло було рідкістю, то можна при таких покараннях збиралися великі натовпи.
Такі публічні покарання застосовувалися аж до XIX сторіччя. Тільки у пізніші часи їх стали застосовувати у в'язницях. До XIX століття осуджених зазвичай поміщали в найлюдніші місця, щоб відвадити інших правопорушників. Нерідко їх розташовували поряд з церквами і виконували вирок після недільної меси, щоб натовп тих, що виходять з церкви міг помилуватися на це видовище.
Публічна ганьба була основним завданням покарання в колодках і у ганебного стовпа. У маленьких містах або селах того часу в натовпі роззяв майже завжди знаходився хто-небудь знайомий засудженому, що тільки збільшувало його сором. Безпорадні жертви піддавалися публічних образам і насмішкам, в них кидали всім, що попадалося під руку. Це були зіпсовані фрукти і овочі, бруд, екскременти, дохлі щури, навіть камені.
Це сталося у Києві на Майдані - служба охорони піймала злодія, який промишляв мобілками та іншими речами протестувальників. З ним поступили за давньою українською традицією: прив'язали до ганебного стовпа. Добре, що у смолу та пір'я не виваляли...
До речі, виявилося, що злодій є сином начальника одного з райвідділів міліції. Так що крав не через бідність...
Довідка з Вікіпедії.
Первинно це був звичайний відрізок колоди, до якої прив'язували злочинця, виставляючи його на загальний огляд. Крім покарання, тут мало місце і бажання показати всім обличчя певних небезпечних суб'єктів — злодіїв, шахраїв і т. д. Природно після того, як все село побачило обличчя кишенькового злодія йому залишалося тільки змінювати професію або місце проживання, навряд хто в його присутності тепер би ризикнув відвести око від своїх кишень. Пізніше до цього стовпа додали колодки, так що тепер лиходія можна було закріпити, не тягаючи з собою мотузок або ланцюгів.
Часто, щоб збільшити страждання засудженої жінки, її виставляли у ганебного стовпа голою, що в ті часи було тяжкою ганьбою, нерідко порівнянною із смертю.
Оскільки в ті часи голе жіноче тіло було рідкістю, то можна при таких покараннях збиралися великі натовпи.
Такі публічні покарання застосовувалися аж до XIX сторіччя. Тільки у пізніші часи їх стали застосовувати у в'язницях. До XIX століття осуджених зазвичай поміщали в найлюдніші місця, щоб відвадити інших правопорушників. Нерідко їх розташовували поряд з церквами і виконували вирок після недільної меси, щоб натовп тих, що виходять з церкви міг помилуватися на це видовище.
Публічна ганьба була основним завданням покарання в колодках і у ганебного стовпа. У маленьких містах або селах того часу в натовпі роззяв майже завжди знаходився хто-небудь знайомий засудженому, що тільки збільшувало його сором. Безпорадні жертви піддавалися публічних образам і насмішкам, в них кидали всім, що попадалося під руку. Це були зіпсовані фрукти і овочі, бруд, екскременти, дохлі щури, навіть камені.
Читайте також |
Коментарі (0) |