"Лжедмитрій" виступив із Остра...
23 жовтня 1604 року походом з Остра (тепер Козелецького р-ну Чернігівської обл.) на Москву виступило військо, очолюване московським царевичем Дмитрієм з Рюриковичів.
Військо це складалося з галицької, волинської й київської шляхти, а також із запорожців. Тобто за національним складом було українським. Остер був тоді на самому рубежі між Річчю Посполитою й Московським царством. При вступі до підмосковської на той час України (Чернігово-Сіверщини) українське військо дістало підтримку місцевого народу. При вступі у межі власне Московщини спостерігалося те саме. Непопулярна соціальна політика тодішнього Царя московського Бориса Годунова стала сприятливим грунтом для просування війська царевича Димитрія на Москву. Зрештою похід скінчився перемогою й українці, здобувши її, змусили московську боярську думу обрати Димитрія царем.
Це був блискучий шанс взяти Москву під контроль на довгі роки і започаткувати процес долучення тамтешнього дикого народу до цивілізації. Проте, з огляду на успішне завершення походу, Варшава, яка спочатку його не підтримала, перелякалась підсилення українців, почала втручатися в процес і своїм одвічним інтриганством згубила справу. Після війн, які тривали до 1618 року, Москва вислизнула з українських рук. Та й Варшава її не здобула.
Проте ці сторінки історії дають нам матеріал для стратегічного планування майбутнього й справді національного уряду, який, сподіваємося, з часом постане. Уряду б нам адекватного! лише за цим затримка.
І ще, товариство шановне, було б доречним поставити в Острі пам'ятника на відзначення цієї знаменної події. Як нагадування про невичерпність політичних сюжетів.
Сергій КОВАЛЕНКО
Військо це складалося з галицької, волинської й київської шляхти, а також із запорожців. Тобто за національним складом було українським. Остер був тоді на самому рубежі між Річчю Посполитою й Московським царством. При вступі до підмосковської на той час України (Чернігово-Сіверщини) українське військо дістало підтримку місцевого народу. При вступі у межі власне Московщини спостерігалося те саме. Непопулярна соціальна політика тодішнього Царя московського Бориса Годунова стала сприятливим грунтом для просування війська царевича Димитрія на Москву. Зрештою похід скінчився перемогою й українці, здобувши її, змусили московську боярську думу обрати Димитрія царем.
Це був блискучий шанс взяти Москву під контроль на довгі роки і започаткувати процес долучення тамтешнього дикого народу до цивілізації. Проте, з огляду на успішне завершення походу, Варшава, яка спочатку його не підтримала, перелякалась підсилення українців, почала втручатися в процес і своїм одвічним інтриганством згубила справу. Після війн, які тривали до 1618 року, Москва вислизнула з українських рук. Та й Варшава її не здобула.
Проте ці сторінки історії дають нам матеріал для стратегічного планування майбутнього й справді національного уряду, який, сподіваємося, з часом постане. Уряду б нам адекватного! лише за цим затримка.
І ще, товариство шановне, було б доречним поставити в Острі пам'ятника на відзначення цієї знаменної події. Як нагадування про невичерпність політичних сюжетів.
Сергій КОВАЛЕНКО
Читайте також |
Коментарі (0) |