Історична знахідка Носівщини
Блиск світла на «темні сторінки». Історія Носівщини – з перших вуст без політичних замовлень. Осмислення життя. Спогади носівчанина – для нових поколінь. Минуле – говорить до нас сьогодні.
Не всім вчинкам людини можна відшукати пояснення. Ось і я не маю пояснення, чому не маючи навиків журналістики, вирішила донести Вам отриману інформацію і свої емоції від прочитаного. Проте, « Якщо я не зроблю це сьогодні, то хто?...»
Пам’ятаю, як в дитинстві мене вразила на все життя, прочитана автобіографічна повість Владислава Титова «Усім смертям на зло». І ось! Забуті враження і емоції вдруге повторюються – від прочитаних «Автобіографічних заміток» Веременка Григорія Васильовича(08.01.1909р. – 26.07.1985р.). Вперше в своєму житті я прочитала автобіографічний #РУКОПИС! Неймовірні свідчення, відверті спогади з перших вуст «непомітного» для нашого суспільства справжнього носівчанина. Автору «Автобіографічних заміток» виповнилось 49років(1958р.), коли він почав на папері залишати свої роздуми, цінні свідчення з минулого життя, фіксувати спогади про події з особистого і суспільного життя. Спогади Григорія Веременка відображають не лише родинні відносини, але досить виразно і правдиво висвітлюють складні, а подекуди і жахливі епізоди життя в Носівці.
На свій погляд, розділяю ці свідчення на декілька етапів:
1. Дитинство – в «Лісових Хуторах» Носівщини на початку 20 століття.;
2. Революції – початку 20 століття в Носівці.;
3. Початок колективізації, знищення хуторянського життя на території Носівщини;
4. Носівська «каталажка» в 30-х роках 20 століття.;
5. Деякі «штрихи» з історії Носівки 30-х років 20століття.;
6. Мобілізація – Друга світова війна;
7. Голодомор, становлення колгоспів Носівщини в 40-х роках 20 століття.;
8. «Славетні» 50-ті в Носівці, життя налагодилось, комуністична партія «рулює».
Григорій Васильович Веременко викладав свої спогади живою українською, а точніше живою НОСІВСЬКОЮ мовою. Багато слів, котрі він зафіксував в своїх спогадах, сучасні носівчани навіть не уявляють.
Ким же був той автор «Автобіографічних заміток» - Григорій Васильович Веременко – запитаєте Ви напевно?
Сьогодні є в Носівці люди, що пам’ятають Григорія Васильовича: в колоні ветеранів Другої світової війни, в бухгалтерії колгоспу імені Енгельса, по вулиці Набережній …
Фактичний матеріал, а саме фотокопію рукописної автобіографії Григорія Веременка(1909р/н), написану власноруч в 1950 році для Носівського райвійськкомату, додаю до даного матеріалу.
Для більш повної уяви історичного феномену, ознайомившись з «Автобіографічними замітками», спробую переказати життя «непомітного» носівчанина для Вас.
Григорій народився 8 січня 1909 року в Носівці, а точніше на Вербові, в сім’ї вчителя Василя Івановича Веременка та домогосподарки Харитини Самійлівни Веременко (Тарасенко). Василь та Харитина були виходцями з селянських родин. Григорій був старшим із чотирьох дітей(два брати і дві сестри). Дитинство пройшло в «Лісових Хуторах», точніше на хуторі «ЦЕРКОВНЕ», неподалік містечка Носівка. Закінчив 3 класи хуторянської школи. В 1927році записався в комсомол(комуністичний союз молоді) на Вербовому. Приймав участь в організації хати-читальні на хуторі «Церковне». В 1929 році розпочав свою трудову діяльність на шахті Донбасу , різноробочим. В 1930році, в пошуках заробітку поїхав на Урал, де на заводі працював касиром, писарем. В 1931році повернувся в Носівку, в батьківську хату на хуторі «Церковне». В 1932 році був заарештований, як «розкуркулений елемент» та ув’язнений на декілька місяців до носівської тюрми. Осінню 1932 року одружився з Наталією Яківною Супрун(1914р/н), корінною носівчанкою, донькою колгоспника. В 1934 році бере участь в організації колгоспу «ЖОВТЕНЬ», в поселенні «Лісові Хутори»(село Жовтень). З січня 1935року по кінець 1938року, працює рахівником в колгоспі «Жовтень». В 1939році, переїздить з хутора «Церковне» в Носівку та працює бухгалтером в колгоспі «Комунар» до 23.06.1941року. Літом 1941року, мобілізований до лав радянської армії. В кінці 1942 року, неподалік міста Туапсе(Кавказ), потрапляє до німецького полону. З 1943 по 1945 роки: втікає з німецького полону, перебуває в радянській санчастині, штрафроті, бере участь у боях на Північному Кавказі, Тамані, Керченському півострові, а далі Одеса – Румунія – Югославія - Австрія… Жовтень 1945року – був демобілізований. Нагороджений орденом «Червона Зірка», медаллю «За Бойові Заслуги» та медаллю «За Перемогу».
З 01.01.1946року до 1959 року працює бухгалтером колгоспу «Комунар» в місті Носівка( після 1950року в колгоспі імені «Енгельса»). В 1946 році, членами носівського райкому був виключений із членів комуністичної партії, за невиконання плану хлібопоставки колгоспом «Комунар» та за «непатріотичні» погляди. Мав доньку Зінаїду(1933р/н), доньку Тамару(1939р/н) та сина Олександра(1950р/н).
Помер Григорій Васильович Веременко - 26.07.1982року в Носівці, залишивши нащадкам «Автобіографічні замітки» на 603 сторінках…
Юлія ФІЛЬ
Не всім вчинкам людини можна відшукати пояснення. Ось і я не маю пояснення, чому не маючи навиків журналістики, вирішила донести Вам отриману інформацію і свої емоції від прочитаного. Проте, « Якщо я не зроблю це сьогодні, то хто?...»
Пам’ятаю, як в дитинстві мене вразила на все життя, прочитана автобіографічна повість Владислава Титова «Усім смертям на зло». І ось! Забуті враження і емоції вдруге повторюються – від прочитаних «Автобіографічних заміток» Веременка Григорія Васильовича(08.01.1909р. – 26.07.1985р.). Вперше в своєму житті я прочитала автобіографічний #РУКОПИС! Неймовірні свідчення, відверті спогади з перших вуст «непомітного» для нашого суспільства справжнього носівчанина. Автору «Автобіографічних заміток» виповнилось 49років(1958р.), коли він почав на папері залишати свої роздуми, цінні свідчення з минулого життя, фіксувати спогади про події з особистого і суспільного життя. Спогади Григорія Веременка відображають не лише родинні відносини, але досить виразно і правдиво висвітлюють складні, а подекуди і жахливі епізоди життя в Носівці.
На свій погляд, розділяю ці свідчення на декілька етапів:
1. Дитинство – в «Лісових Хуторах» Носівщини на початку 20 століття.;
2. Революції – початку 20 століття в Носівці.;
3. Початок колективізації, знищення хуторянського життя на території Носівщини;
4. Носівська «каталажка» в 30-х роках 20 століття.;
5. Деякі «штрихи» з історії Носівки 30-х років 20століття.;
6. Мобілізація – Друга світова війна;
7. Голодомор, становлення колгоспів Носівщини в 40-х роках 20 століття.;
8. «Славетні» 50-ті в Носівці, життя налагодилось, комуністична партія «рулює».
Григорій Васильович Веременко викладав свої спогади живою українською, а точніше живою НОСІВСЬКОЮ мовою. Багато слів, котрі він зафіксував в своїх спогадах, сучасні носівчани навіть не уявляють.
Ким же був той автор «Автобіографічних заміток» - Григорій Васильович Веременко – запитаєте Ви напевно?
Сьогодні є в Носівці люди, що пам’ятають Григорія Васильовича: в колоні ветеранів Другої світової війни, в бухгалтерії колгоспу імені Енгельса, по вулиці Набережній …
Фактичний матеріал, а саме фотокопію рукописної автобіографії Григорія Веременка(1909р/н), написану власноруч в 1950 році для Носівського райвійськкомату, додаю до даного матеріалу.
Для більш повної уяви історичного феномену, ознайомившись з «Автобіографічними замітками», спробую переказати життя «непомітного» носівчанина для Вас.
Григорій народився 8 січня 1909 року в Носівці, а точніше на Вербові, в сім’ї вчителя Василя Івановича Веременка та домогосподарки Харитини Самійлівни Веременко (Тарасенко). Василь та Харитина були виходцями з селянських родин. Григорій був старшим із чотирьох дітей(два брати і дві сестри). Дитинство пройшло в «Лісових Хуторах», точніше на хуторі «ЦЕРКОВНЕ», неподалік містечка Носівка. Закінчив 3 класи хуторянської школи. В 1927році записався в комсомол(комуністичний союз молоді) на Вербовому. Приймав участь в організації хати-читальні на хуторі «Церковне». В 1929 році розпочав свою трудову діяльність на шахті Донбасу , різноробочим. В 1930році, в пошуках заробітку поїхав на Урал, де на заводі працював касиром, писарем. В 1931році повернувся в Носівку, в батьківську хату на хуторі «Церковне». В 1932 році був заарештований, як «розкуркулений елемент» та ув’язнений на декілька місяців до носівської тюрми. Осінню 1932 року одружився з Наталією Яківною Супрун(1914р/н), корінною носівчанкою, донькою колгоспника. В 1934 році бере участь в організації колгоспу «ЖОВТЕНЬ», в поселенні «Лісові Хутори»(село Жовтень). З січня 1935року по кінець 1938року, працює рахівником в колгоспі «Жовтень». В 1939році, переїздить з хутора «Церковне» в Носівку та працює бухгалтером в колгоспі «Комунар» до 23.06.1941року. Літом 1941року, мобілізований до лав радянської армії. В кінці 1942 року, неподалік міста Туапсе(Кавказ), потрапляє до німецького полону. З 1943 по 1945 роки: втікає з німецького полону, перебуває в радянській санчастині, штрафроті, бере участь у боях на Північному Кавказі, Тамані, Керченському півострові, а далі Одеса – Румунія – Югославія - Австрія… Жовтень 1945року – був демобілізований. Нагороджений орденом «Червона Зірка», медаллю «За Бойові Заслуги» та медаллю «За Перемогу».
З 01.01.1946року до 1959 року працює бухгалтером колгоспу «Комунар» в місті Носівка( після 1950року в колгоспі імені «Енгельса»). В 1946 році, членами носівського райкому був виключений із членів комуністичної партії, за невиконання плану хлібопоставки колгоспом «Комунар» та за «непатріотичні» погляди. Мав доньку Зінаїду(1933р/н), доньку Тамару(1939р/н) та сина Олександра(1950р/н).
Помер Григорій Васильович Веременко - 26.07.1982року в Носівці, залишивши нащадкам «Автобіографічні замітки» на 603 сторінках…
Юлія ФІЛЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |