Ляп від регіоналів. Лист читача

Оце тільки-но повернувся до столиці із села, що розташоване в самій глибинці Чернігівської області, як відразу побачив його на екрані ТВ. Вражає своєю грою у такого собі добрячка і так увійшов у роль мага чи ясновидця: всіх чує, всіх бачить, всім готовий допомогти. Це хто ж такий? Новий Кашпіровський чи новоявлений полубожок? І де так гарно примостився, що всіх чує і бачить? Хіба що в Межигір’ї (урядовий комплекс ще за часів козацької доби, нахабно ним загарбаний, будучи при владі) чи в одному із маєтків, що в Криму? На думку приходять пророчі слова Кобзаря:
«А той …все дворці мурує
та отєчество так любить,
так за ним бідкує,
так із нього сердешного
кров, як воду, точить.»
Тарас начебто заглянув у сьогодення. Що тут сказати? «Картина маслом». Герой з натури в повний зріст. А ще не так давно він демонстрував своє незнання вітчизняної мультиплікації. Іншого разу співвітчизників поздоровив з Великоднем напередодні Водохреща. Раніше Анну Ахматову перехрестив Ахметовою. Було ще кілька ляпів з іменами лідерів країн Середньої Азії.

То дрібниці,- скаже дехто,- і не варто їх рахувати. Думаєте просто бути лідером найбільшої парламентської фракції під прицілом теле- і фотооб’єктивів?
Добре,- відповідаю я,- але ж цих ляпів допустився не одноосібно. За його спиною штовхається натовп політтехнологів, іміджмейкерів, не говорячи за депутатів-однодумців. Виходить так, що вони з «проффесором» в одних і тих же закладах освіти навчалися «чому-небудь і як-небудь», за словами відомого поета. Тоді стає більш зрозумілим, наприклад для мене, що маленькі ляпи були прелюдією регіонально-суспільного ляпу національного масштабу.

Усіх нас чути і бачити водночас може хіба що Бог. І лідер вирішив поділитися з Господом його можливостями, як колись з Путіним цукеркою під час національних урочистостей на майдані, тільки в зворотному плані? І що ж? Судіть самі. У пересічного громадянина (читай - виборця), як правило, проблем чимало. Він же бачить тільки одну, але готовий допомогти відразу. Можливо тому і говорить про одну проблему: по-перше, більше не бачить, а по-друге, більше не може. (Запасний варіант – вчиться на своїх помилках, що мало ймовірно). Пригадуєте, лунали з його вуст обіцянки зробити наше життя кращим уже завтра. А вийшло? Добре, що в поспіху забули вказати дату того завтра, чи злукавили? Єсть там одна пані (схоже білявка) схильна до таких речей. Тому-то із обіцянок і «взятки - гладкі». Але екран ТВ не циркова вистава, не клоун виступає на арені, а один із політичних лідерів власномовно, на всю країну, говорить. От і думайте виборці, що можна очікувати за умов вибору. Він і зараз лукавить, говорячи, що готовий допомогти кожному. А чому не допомагає? Чому однопартійці більше року блокують роботу парламенту, заважають уряду виводити економіку країни із кризи, покращувати соціальні стандарти життя людей? Навіть криза не змусила їх переступити через власні амбіції. Яке лицемірство говорити одне, а творити протилежне?! Як можна вірити йому?

Якраз над цим і розмірковують мої односельці в глибинці Чернігівської області. Дехто так і говорить, що не треба нас тримати «за козлів». Хотілось, щоб лідер почув це насправді, а не тільки в рекламі. Тоді точно побільшало б вакансій у натовпі, який топчеться навколо тіла. Ні, не заради зайняття однієї із них веду мову. У селі роботи повно. Тож «Богу – Богове, а кесарю - кесареве», як говорить народна мудрість. Проте раджу лідеру подивитись на себе очима кесаря, знаходячись по цей бік екрану, а не відсиджуватись в Межигір’ї, яке справедливості ради, буде повернуто у державну власність.

Петро ПЛУГ.