Леся Українка: Світове Дерево буде знищено...

Про Лесю Українку вітчизняним традиціоналістам, насамперед, треба говорити як про сучасницю Ніцше та як про одну із українських промоутерок всеєвропейського літературного культу Діоніса - "Лісова пісня" розповідає про загибель магичного світу; цієї загибелі на початку дев"ятнадцятого століття ще не бачили наші реакційні романтики, але наприкінці довгого дев"ятнадцятого століття цю сакральну трощу відчула та відтворила у своєму творі жінка, яку вульгарні літературознавці та націонал-більшовики зараховували до марксистського сонмища ( цур їм) й як на мене одним із центральних персонажів цієї драми є, власне, Перелесник, що є геть не схожим на фолькльорного українського силена-звабника, який полює на жінок під час серпневих зорепадів; уважна та суто традиціоналистська герменевтика "Лісової пісні" дозволить нам побачити у ньому зраненого, рокованого Діоніса, угіддя якого зменшуються та невідворотно зникають й навіть носій осоружного солом"яного духу кидається на нього із сокирою, у його монологах хай й побіжно, але цілком наявно згадується діонсійська містеріальна оргія (зокрема, коли він каже про повалення зміївни з її престолу); іншим наскрізним образом, пов"язаним із магічним світом та його деструкцією є Світове Дерево, втілене старим дубом, який невблаганно та рахубисто буде знищено безособовими та суто фолькльорними німцями.

Про антигуманістичну, антиселянську та антихристиянську складові "Лісової пісні" слід говорити окремо.

Ігор СКРИПНИК