Ластівки літають, бо літається...

Якщо ви живете в такому міському мікрорайоні, де їх немає, вважайте, що вам трохи не пощастило. Але не все втрачено. Підіть на Вал, знайдіть час прогулятися у надвечірню пору вулицею Серьожникова чи Преображенською. Та навіть біля Мегацентру, що на поспекті Миру в Чернігові, ластівок цьогоріч вистачає.
Для типового мешканця міста, далекого від орнітологічних тонкощів, усі ластівки однакові. Насправді ж, як зазначено в польовому визначнику Геннадія Фесенка та Андрія Бокотея "Птахи фауни України" (Київ, 2002), у природі родина ластівкових має 17 родів із 77 видами. В Україні водяться 5 видів цих птахів — ластівки берегові, скельні, сільські, даурські та міські. Щодо скельних та даурських, то вони в нас рідкісні залітні. А ось три інші види по всій території держави звеселяють наші зір і слух, викликають замилування душі. Хоча їхні стрімкі польоти — то не забавки, не просте гостріння крил, а природою вказаний спосіб добування їжі — для себе і своїх пташенят. Комах ластівки ловлять саме в польоті, широко розкриваючи для цього дзьобики.

Винесеними в заголовок словами починається вірш Максима Рильського, написаний ним далекого 1929 року. Його я і хотів нагадати читачам "Білої хати". Однак шукаючи поезію у збірці вибраного Максима Тадейовича "Золоті меди", що випущена в світ видавництвом художньої літератури "Дніпро" в Києві 1974 року, несподівано натрапив на інший вірш "Дві ластівки", якого раніше не знав і який, виявляється, був написаний у селі Малому Усті на Чернігівщині 5 серпня 1960 року. Так зазначив сам автор. Тобто йдеться в ньому не просто про ластівок, а про тих, які колись жили на Придесенні, на малій батьківщині самого Олександра Довженка, бо ж Мале Устя безпосередньо підпорядковане Сосницькій селищній раді. Виходить, ластівки надихали чудового майстра пейзажної і філософської лірики впродовж усього його життя. Прочитайте цей вірш — і ви хоч на кілька хвилин забудете свої людські марноти і гризоти, зливаючись із чарівним світом живої природи, часткою якої ми також є…

Олександр ОЛІЙНИК, редактор Чернігівської обласної газети "Біла хата"
.

Дві ластівки

Дві ластівки весною залетіли
У наш гараж — і там гніздо зліпили,
На сволоку, в бензиновій імлі.
Ну й диваки створіння ці малі!
Хіба ж то мало місця є круг хати,
Що виноград обплів її лапатий,
Вгорі, уздовж карниза, — для гнізда?
Повітря там привільне, як вода
У казковому синьому Дунаї;
Там пахнуть квіти, вітер там гуляє,
Там сонце й грози в злагоді живуть…
Ну, а вони обрали каламуть,
Де можуть дихати лише машини,
З якоїсь невідомої причини.
Ми шибку вийняли, щоб можна їм
І вилітать, і залітать в свій дім,
І мошок для малят своїх носити…
Та виросло потомство те несите —
І разом із батьками у блакить
З безумним щебетом воно летить,
Кружляє, ловить щось там чи не ловить —
І кожне, дивлячись на них, промовить:
— Чудесні діти волі й чистоти,
Яких просторів сестри та брати,
Породження безмежної стихії!
Хто може зрозуміти — зрозуміє.

Максим РИЛЬСЬКИЙ.

5 серпня 1960 р.
с.Мале Устя на Чернігівщині.