Дай собі спокій…
Дай собі спокій… Це всього-на-всього…. Могло бути гірше…
У Федорця цілі жмути фраз - замашних, запашних, пронизливих і проникливих. Я їх ретельно записую до товстого зошита і колись опублікую. Але є серед них три, які треба згадати осібно. Вони - на всі прикрі випадки життя.
Коли здохло в них порося, дружина побивалася аж до плачу. А Федорцьо лише зронив: «Дай собі спокій, це всього-на-всього порося». - «Порося, але мало вже п‘ятдесят кілограмів». - «Могло бути гірше». - «Як іще гірше?» - «Могло мати сто п‘ятдесят…»
Коли один крутій пообіцяв їм привезли за добру ціну шифер на хлів і пропав разом із грошима, дружина заходилася жалем і прокльонами. А Федорцьо лише зітхнув: «Дай собі спокій, це всього-на-всього лише гроші». - «Гроші, але тридцять тисяч». - «Могло бути гірше - сто тридцять…»
Коли Федорцьо зліг із сердечним приступом, домашні геть упали духом. А він давав розпорядження: «Якщо вмру до полудня, попросіть дяка, щоб він замість мене задзвонив на вечірню. Якщо відійду увечері, то най замість мене задзвонить на утреню… І боронь боже витягнути на поминки корчагу закопаної сливовиці, я її на весілля онучки бережу… І не спробуйте пустити на труну дубові дошки, що сушаться в клуні - вони призначені для нової хвіртки…» - «Ти так легко про це говориш». - «А що, це ж усього-на-всього лише смерть. Не гірше». - «Що може бути гірше за смерть рідної людини, тату?» - «Гірше, якби я був Мафусаїлом і мусив прожити 969 років, тоді мені довелося б ховати всіх своїх рідних…»
Із рукопису «Федорцьо, приятель сердечний».
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
У Федорця цілі жмути фраз - замашних, запашних, пронизливих і проникливих. Я їх ретельно записую до товстого зошита і колись опублікую. Але є серед них три, які треба згадати осібно. Вони - на всі прикрі випадки життя.
Коли здохло в них порося, дружина побивалася аж до плачу. А Федорцьо лише зронив: «Дай собі спокій, це всього-на-всього порося». - «Порося, але мало вже п‘ятдесят кілограмів». - «Могло бути гірше». - «Як іще гірше?» - «Могло мати сто п‘ятдесят…»
Коли один крутій пообіцяв їм привезли за добру ціну шифер на хлів і пропав разом із грошима, дружина заходилася жалем і прокльонами. А Федорцьо лише зітхнув: «Дай собі спокій, це всього-на-всього лише гроші». - «Гроші, але тридцять тисяч». - «Могло бути гірше - сто тридцять…»
Коли Федорцьо зліг із сердечним приступом, домашні геть упали духом. А він давав розпорядження: «Якщо вмру до полудня, попросіть дяка, щоб він замість мене задзвонив на вечірню. Якщо відійду увечері, то най замість мене задзвонить на утреню… І боронь боже витягнути на поминки корчагу закопаної сливовиці, я її на весілля онучки бережу… І не спробуйте пустити на труну дубові дошки, що сушаться в клуні - вони призначені для нової хвіртки…» - «Ти так легко про це говориш». - «А що, це ж усього-на-всього лише смерть. Не гірше». - «Що може бути гірше за смерть рідної людини, тату?» - «Гірше, якби я був Мафусаїлом і мусив прожити 969 років, тоді мені довелося б ховати всіх своїх рідних…»
Із рукопису «Федорцьо, приятель сердечний».
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |