Лагідна українізація на блок-посту

Перевіряю документи у 18 річного хлопця в капюшоні з трохи наглуватим обличчям (мабуть не завершений процес самоствердження). Кручу в руці його пластиковий документ та тихо і чемно питаю:

- Шановний, де ви мешкаєте?
- Што?

- Я питаю, де ви мешкаєте?
- Што?

- Я питаю, в якому насееленному пункті ви мешкаєте?
- Што? Я нічіво ні понял

Моя бородата пика стає червоною від люті, набираю повітря і ору йому прямо в харю:
- Entschuldigung du taubidiot, bitte deine Papiere!!!!!!!! Versteht du mich?!!!!!!!!!!

- "У бабушкі!!!! У бабушкі я живу!!!! В Сурска-Літовскам, Днєпрапітровская область!!!!" - раптом перелякано закричав мальчєг, чомусь прикриваючи рукою обличчя.

Старлєя коло мене від сміху скрутило.

Лагідна українізація для найбільшупоротих має бути саме такою, ІМХО

Анатолій ЗОЗУЛЯ