Не лише про Америку

Я ніколи не був у Штатах. Запрошували друзі. Планував акумулювати трохи грошей і на пенсії подивитися на цю країну, про яку багато чув від знайомих. Порівняти з Європою, якою трохи поїздив. Я не мав якогось ідеального погляду на Америку, але знав, що там дуже сидьні традиції західної демократії, базованої на цінностях, що там незалежна судова система. Проте вже перший термін Трампа піддав сумніву цей погляд. Було дико бачити штурм Капітолію, а потім тривалі судові розгляди, які несподівано для мене завершилися для більшості винуватців переляком. Після виборів 2020 року перепитії попередньої чотирирічки все більше здавалися відходом від американської норми.

Події останніх тижнів показали, що перша каденція Трампа не була аномалією, і кожен день, кожна його заява лише посилюють цю думку. Президент США - нахабний цинік і неосвічений негідник. Не тільки щодо України.

Сьогодні він можу стукнути кулаком по столу і дати Хамасу реченець "негайно" повернути заручників Ізраїлю, а Хамас через добу каже, що ми нічого не повернемо, поки не будуть виконані (якісь) вимоги. І Трамп як води в рот набрав, а його посланці ведуть переговори за спиною ізраїльських урядовців, чим викликають їхнє обурення.

Він заявляє, що вводить 25% мит на товари з Канадою, губернатор Онтаріо розриває угоду з Маском і піднімає тарифи на електроенергію на 25% для 1,5 млн американських споживачів. Наступного дня люди Трампа кажуть, що переглянуть мита з Канадою.

І такі гойдалки з різними країнами тривають. Поступливіші, як Панама, відразу реагують - "правильно". Менш поступливі опираються.

На цьому тлі в мене запитання до американського політикуму і суспільства, демократів і їхніх виборців. Так, ви виходите з протестами, це добре і ми це бачимо. Але цього замало! Пора виходити з шоку, піднімати свої м'які місця і масово протестувати, інакше трампісти дуже далеко просунуться! Якщо понад 60% американців підтримали виступ Трампа в Конгресі, якщо його адміністрація вже розсилає "темники" для ЗМІ швидшими темпами, як це робив Медведчук, якщо це одоробло Маск викидає з роботи журналістів (наприклад, Остапа Яриша Ostap Yarysh з Голосу Америки), стверджуючи при цьому, що в Америці - свобода слова, то це Орвелл.

Але мій допис - не лише про Америку. Передусім про Україну й українське суспільство, яке в більшості своїй було також інтелектуально ліниве, політично неграмотне. Це давало негідникам в українській владі (таких було більшість за понад 30 років) нехтувати викликами, які стояли перед Україною в усіх сферах. І скільки не старалися незалежні ЗМІ, пасіонарна українська меншість, але суспільство не дуже прислухалося. На президентських і парламентських виборах, за рідкісним винятком, обирали не найкраще. І я, і чимало моїх однодумців, ми, зокрема, попереджували, що відсутність мовної політики, сприяння російській мові в постколоніальному суспільстві є загрозою національній безпеці.

Пригадую, напередодні великої війни купував хліб у кіоску на районі. Співрозмовник продавчині зморозив таку дурість, що я не втримався і сказав про велику загрозу масштабної війни. - А то що, путін нападе? - з іронією зронила вона. - Так, нападе, - сказав я. Вони сприймали мене, як марсіянина.

Так що українське суспільство, яке вчасно не усвідомило своїх грубих помилок і не покаялося за це, одержало велику війну. І журналісти, які обслуговували злочинних регіоналів та опсж-ників укупі з олігархами, також не покаялися. Ба більше, частина з них обтерлися і перейшли на "Єдиний марафон", як ні в чому не бувало. І політики, особливо президенти не покаялися. Мені вже доводилося публічно говорити і про теперішнього президента, і про попереднього. Можна було знайти прийнятну і мудру форму такого звернення до народу, яке б стимулювало більшість українців сприймати формулу "кров, важка праця, сльози і піт" як власний вибір.

...Може, колись і доїду в Штати. Але спочатку треба вистояти в екзистенційному протистоянні, поки "Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права", Україно.

Тарас МАРУСИК