Курс на вікно пана Флобера

"Тримати курс на вікно пана Флобера" - приказка франузьких стерничих, лоцманів та капитанів тих барж, що йшли (переважно) у бік Гавру.

Флобер працював вночі, доводячи свої романи та повісті до найвищого ( як йому здавалося) ступеню стилістичної довершеності. Вікна його робочого кабінету виходили у бік річки, світло у його кабінеті не згасало впродовж усієї ночі й тому аби не збитися з фарватеру капитани та стерничі між Руаном та Гавром, між Гавром та Руаном мали за орієнтир саме флоберівське вікно. Він був найкращим письменником старої Європи, адже він був казав свого часу що задля того аби оживити слово потрібен лише один іменник, одне дієслово або ж один прикментник - їх треба лише знайти. Й він знаходив.

"Пані Боварі" - що може бути нуднішим та вульгарнішим за історію хтивої провінціалки? Але правильно знайдені та правильно розташовані слова перетворюють банальний сюжет на античну трагедію. "Можна написати оповідання про прання білизни, але воно лунатиме мов проза Юлія Цезаря" - казатиме вже у минулому столітті один із численних епігонів великого француза.

Українській прозі надто довго бракувало саме цієї алхемічної та ворожбитської роботи зі стилем, адже фолькіш та безугавне використання говірок й суржиків тихцем провадили свою від"ємне та невдячне руйнування...

Ігор СКРИПНИК