200 - Флоберу

"(...) Представники народу - всього лиш огидна купка людей, які продалися з потрохами. Їх мета - вигода, їх схильності - ниці, їх честь - тупа гординя, їх душа - купка твані"
( Флобер. З листа Ернесту Шевальє. 1835);

"(...) бо що таке краса, якщо не неможливе, що таке поезія, якщо не первісний стан, не серце людини, а де ж можна знайти знову це серце, якщо у більшости воно вічно поділене між двома всевладними думками, які часто заповнюють усе життя людини: як би набути статків і як би жити для себе, словом, обмежити своє серце власною крамницею і власним травленням"
(Флобер. З листа до Ернеста Шевальє. 1837);

"Прекрасна річ - спогади, це майже як бажання, за яким шкодуєш"
(Флобер. З листа до Ернеста Шевальє. 1842).

Трошки юного Флобера (1821-1881), цього містика мистецтва, учня Гюго і учителя Мопассана, який прагнув нелюдської довершености і осягнув її в своїй "Мадам Боварі". Нині йому 200. А молодіж його не знає. "Найкращі - ті твори, у яких найменше матеріяльного" - це теж він. Вибагливий естет і сноб, який доказав своєю творчістю, що справжнім раєм людини є втрачений рай....

Євген БАРАН