Кудеяр — «батько» сіверян

Розповідає Ігор РОЗДОБУДЬКО, самобутній дослідник, автор книги-енциклопедії «Стародубщина. Нарис українського життя краю»:

— Ім’я Кудеяр походить від новоперсидського слова «хода-яр» — «друг Бога», «людина, яку супроводжує Бог». Можливо, це ім’я перейшло до сіверян ще від хозарів, у ті часи, коли сіверяни перебували під хозарським протекторатом. Адже персидська мова та література до появи мусульманства була панівною культурою на Сході.

У легендах Кудеяр — великий чаклун, «батько» свого народу (у деяких селах люди розказують, що вони всі — його нащадки, а на півночі Чернігівської області й досі розповсюджене прізвище Кудеярів). На Стародубщині люди розповідають, що колись Кудеяр був володарем, захищав своїх людей та давав відсіч усіляким зайдам. Нападав він і сам на чужих людей, грабував їх, але своїм тільки допомагав та ділився завжди тим майном, що забрав у набігах. Але з часом став Кудеяр жадібним, почав він жаліти того майна, що набрав у походах, став ховати його у гору, яку сам насипав у дрімучому лісі, на вершині якої зробив свою оселю. А серед народу Кудеярова розпочалися злидні. Розсердився Бог на Кудеяра — посадив його на віковічні часи у ту гору, де сидить він серед своїх багатств, а їсти йому нема чого. Лежить перед ним тільки окраєць хліба, та й той кам’яний, і ламає об нього свої зуби князь Кудеяр. А щоночі прилітає до Кудеяра великий птах, влітає у середину гори, де клює з Кудеяра його м’ясо. А що за ніч обклює, то наступного дня знову на ньому виростає, і на таку муку приречений Кудеяр повсякчасно. І тільки коли народу Кудеярову загрожує яке-небудь лихо, коли лютують над ним вороги, випускає Бог Кудеяра з гори на невеличкий час, і боронить Кудеяр свій народ, а потім знову зникає. (Одна бабуся з Новозибкова божилася мені, що в роки її дитинства, тобто 20-ті роки ХХ ст., приходив Кудеяр до їхнього міста, бо замордували народ більшовики, розправився із катами, а потім, як завжди, зник, і не змогли його розшукати чекістські загони).

Кудеярових гір є декілька по Стародубщині. Народ розповідає про його скарби під Новозибковом, під Почепом та Трубчевськом. Подібні «гори», що мають ім’я Кудеярових, так само, як і легенди про Кудеяра, відомі також на інших територіях, заселених колись сіверянами. Так про Кудеяра знають у Чернігівській, Сумській, Харківській областях України, Воронезькій, Курській, Тульській, Калузькій областях Росії. З «несіверянських» областей його ім’я відомо серед місцевого населення у Саратовській та Тамбовській областях, але туди воно могло потрапити завдяки сіверським переселенцям (згадаймо про український Жовтий Клин саме під Саратовом). В інших російських та українських землях легенди про Кудеяра майже не розповсюджені.

У поволзьких легендах характер Кудеяра дещо змінився. Він тепер частіше за все розбійник, іноді татарин за походженням, іноді син Івана Грозного.

На Стародубщині легенди мають більш архаїчний і давній характер, що свідчить про їхнє походження саме звідси.

Олександр ЯСЕНЧУК