реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД
Криївка письменників
09-Груд-20 438 3.0 0
Вчора я натрапив на дискусію щодо українських книг. Мартин Якуб “посмів” негативно висловитись про книгу Забужко. Розгорілась люта дискусія по лінії: якщо не зрозумів — значить тупий. Можливо це просто звичайна суперечка про смаки, але мою увагу привернула риторика — наїхав на “саму” Забужко. Що ж, вставлю своїх 5 копійок.

Трагедія української еліти — це не тільки політичне явище. Воно пронизує всі сфери: культуру, літературу, освіту, спорт, релігію ... Адже якщо б в одній сфері дійсно була еліта, то вона б зрезонувала на появу таких еліт всюди. Однак, прийнято вважати, що політика суцільне лайно, а письменники і артисти у нас в “білих піджаках”. На днях вийшли ключові запити українців в гуглі, і там не було жодного українського прізвища. Тобто українці не шукали нікого з самих себе. Як так, адже у нас є гіганти думки: Андрухович, Забужко, Винничук, Прохасько...

Насправді ні. Більшість українських письменників — невідомі широкому загалу українців. За моїми суб’єктивними спостереженнями рівень знань наших письменників дорівнює тим, кого вивчають в шкільній літературі. Чому ж так? Адже це, без сарказму, геніальні люди, чиї таланти отримали визнання закордоном. Декого я б і сам відніс до рівня світової літератури. І тим не менше — тут їм немає визнання.

Причина, на мою думку, не в нашому “не такому” українському суспільстві. А саме в цій “літературній еліті”. Я пригадую як в 90ті вийшли перші твори Андруховича “Рекреації” і “Перверзія”. Я прочитав ці книги і вони не викликали в мене жодного захоплення. На дворі були суворі 90ті, більшість думали як вижити. Львів переживав колосальну еміграцію в Італію та Іспанію, і якщо щось було дуже далеке від реальності — то це ці два фантасмагоричні романи Андруховича і Забужко з її “Польовими дослідженнями українського сексу”. Єдине місце де ці тексти мали тріумф і було саме середовище літераторів. Щодо всіх інших почало діяти поняття: не зрозуміли — тупі.

Але українці були не тупі. Тому на наш ринок почали їхати Донцови, Марініни, Акуніни і інші. Вони були більше зрозумілі. Бандити в книзі — схожі на бандитів з нашої реальності. Історичні екскурси — цікаві і відволікали від реальності. Чим більше ми їх читали — тим більше ми ставали огидні нашим письменникам. Зрештою, завершилось все тим, що українська літературна тусовка замкнулась в собі, проголосила свою вищість і кращість. Читати їх — це “бути елітою”, розуміти їх “це бути елітою”, ходити на літературні туси — “це бути елітою”. Я це чітко бачив в кінці 90х, і сьогодні бачу, що власне нічого особливо не змінилось. А ще, звісно, всі біди наших письменників від того, що держава їх не підтримує (сарказм).

Українські письменники оселились в “літературній криївці”, звідки відстрілюються по низькопробних, але масових 95 кварталах. Їхньою аудиторією є самі вони, тому складність і відірваність їхніх текстів — спроможні оцінити теж тільки вони. А ми як то кажуть “недостойні своїх геніїв”.

А тим часом, 95 квартал вибив з українського ринку російські камеді, КВН і "наші раші". “Скажене весілля” відбило витрати на фільм і ще й вернуло щось в фонд. “Спіймати Кайдаша” було мало не єдиним українським, що шукали українці в гуглі. І поки наші письменники і далі сидять в криївці, їх місце будуть займати інші зрозумілі і більш відповідні нашій реальності.

Віктор АНДРУСІВ


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Віктор Андрусів, Оксана Забужко, українська література, Юрій Андрухович


Читайте також



Коментарі (0)
avatar