Кого люструємо, за що й КОЛИ?

Ще на початку жовтня Президент Петро Порошенко підписав Закон «Про очищення влади», який Верховна Рада ухвалила 16 вересня 2014 року.

В народі він відомий як закон про «Про люстрацію», що визначає правові та організаційні основи проведення перевірки державних службовців «з метою встановлення довіри до влади і створення умов для побудови нової системи влади відповідно до європейських стандартів осіб органів місцевого самоврядування та державних службовців».
Закон про люстрацію передбачає обмеження прав чиновників, які працювали за правління Віктора Януковича. Під його дію потрапляють 1 млн чиновників.

Тоді, у 2013 році, коли сотні тисяч осіб вийшли відстоювати гідність, права та свободи громадянина, з чиновницьких кабінетів кіпами видавалися вказівки про залучення працівників апаратів державної та виконавчої влади для поїздок на антимайдан, на якому відстоювалася політика президента-втікача Януковича. По всій Україні у правоохоронних органах по завершенню Майдану і приходу до влади представників демократичних сил, зареєстровано безліч заяв громадських активістів, учасників Майдану, справжніх патріотів з метою встановлення справедливості і тепер вже на підставі закону покарання осіб, причетних до організації подібних поїздок.

Однак, чомусь в більшості своїй ці справи закриваються через відсутність складу злочину. Ще й тишком-нишком. Як приміром у місті Семенівка.

Так, за словами депутата районної ради (фракція «Батьківщина» Павла Бондаренка, прокуратура Cеменівського району скасувала постанову старшого слідчого Семенівського районного відділу міліції від 14 листопада 2014 року про закриття кримінального провадження у справі щодо участі семенівських державних службовців в підтримці антимайдану.

«14 грудня 2013 року певні державні службовці на чолі з колишнім головою райдержадміністрації брали участь в підтримці київського антимайдану. Для цього вони використовували два службові автомобілі районного відділу освіти. В січні 2014 року я та мої колеги по депутатському корпусу Василь Малкович і Ярослав Майданський звернулись з відповідною заявою до прокуратури Семенівського району, щоб та розслідувала факти зловживання службовим становищем семенівськими держслужбовцями. На підставі цього після революційних подій на Майдані в кінці лютого було відкрито кримінальне провадження і відповідні матеріали передані для розслідування до Семенівської районної міліції», - пригадує депутат Павло Бондаренко.

Однак за дев’ять місяців 2014-го року слідчі Семенівського райвідділку міліції, «ретельно» розслідувавши цю кримінальну справу, так нічого і не «розродили». Окрім одного - 14 листопада 2014 року винесли постанову про закриття кримінального провадження, не повідомивши про це заявників.

За словами Павла Бондаренка, не допоміг розслідуванню і прихід на посаду нового начальника Семенівського районного відділку міліції. «Семенівські слідчі не побачили в діях колишнього керівництва району ані зловживання владою, ані ознаків корупційних дій», - констатував депутат.

Дізнався про закриття цього кримінального провадження депутат районної ради Павло Бондаренко лише 8 грудня. Одразу ж звернувся до Семенівського районного суду зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження. Семенівський районний суд вирішив відкрити провадження за скаргою депутата Павла Бондаренка, однак у справу втрутилася прокуратура Семенівського району. Чому так миттєво?

«Тут постає питання: чи була ця справа на контролі у прокуратури, адже за законом прокуратура має контролювати перебіг слідства,- каже керівник ГО «Центр правової освіти та аналітики» Сергій Тепляков. – Відтак логічним є питання, чому прокуратура зволікала весь цей час. І що робило слідство майже рік? Невже за час, коли була відкрита справа за зверненням депутатів Бондаренка, Майданського і Малковича у прокуратури не знайшлося жодних зауважень до проведення слідчих дій? До того ж, від моменту закриття кримінального провадження до втручання прокуратури дається 20 днів.

Ми знаємо, що провадження закрито 14 грудня, відтак прокуратура мала би відреагувати 4 грудня. Натомість бачимо, що це відбулося після 8 грудня. Як сказав депутат Павло Бондаренко, одразу після подання його скарги до суду.

Відтак постає кілька запитань: коли ж нарешті отримають належне ті, хто намагався зловживати службовим становищем? Коли ж як в області, так і в Україні, відбудеться не декларативна, а реальна люстрація?

І коли нарешті відбудеться прозріння у народу, особливого тих, хто ладен за кіло гречки, цукру чи борошна продати душу дияволу.

Цю публікацію хотілося б завершити словами видатного Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій завжди буде, Ніхто не перекреслить мій народ!». Звісно, що ні – ніколи й ніхто. Тільки от яким він буде цей народ?

Христина ЧАЙКА