Книга як порятунок
«На обгоні машину повело і кинуло на узбіччя, в рів. І все. Темрява і мертвий спокій. Перелом хребта. Одна операція, друга. Цілі кістки скріпили пластинами, забрали осколки. Повна нерухомість. Тижні, місяці, рік. «Треба спробувати встати», – невпевнено радив лікар. Я не розумів до кого він це говорить. А вона розуміла: «Вставай, прошу тебе. Підводься». Як? Навіщо? Куди?
Таки вона мене підняла. Я сів, звісивши кволі ноги. «Ставай на підлогу». – «Боюся». Принесла звідкись книжки, їх ніколи не було в нашому домі. Одну, доугу, третю – як сходинки. І я, тримаючись за неї, зійшов зі свого ложа, яко воскреслий Лазар.
Спочатку сходив тими книжками вниз, потім піднімався ними. А потім, коли їх уже не було потрібно, брав їх у ліжко і розгортав. Одним словом, ходити і читати я вчився водночас…
Раніше «про всяк випадок» возив у машині пляшку. Тепер у пеналі – книжка».
"Збирання попілинок".
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
Таки вона мене підняла. Я сів, звісивши кволі ноги. «Ставай на підлогу». – «Боюся». Принесла звідкись книжки, їх ніколи не було в нашому домі. Одну, доугу, третю – як сходинки. І я, тримаючись за неї, зійшов зі свого ложа, яко воскреслий Лазар.
Спочатку сходив тими книжками вниз, потім піднімався ними. А потім, коли їх уже не було потрібно, брав їх у ліжко і розгортав. Одним словом, ходити і читати я вчився водночас…
Раніше «про всяк випадок» возив у машині пляшку. Тепер у пеналі – книжка».
"Збирання попілинок".
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
Читайте також |
Коментарі (0) |