Класики і сучасники в шкільних підручниках
Одразу скажу: я далекий від освітніх проблем і жодним чином не претендую на роль експерта в цій сфері. Але так сталося, що недавно мені до рук потрапили шкільні підручники з української літератури для п’ятого, сьомого і восьмого класів. Вирішив поцікавитися, твори яких українських письменників вивчають школярі в цих класах.
Звичайно, перед упорядниками шкільних підручників стоїть дуже непросте завдання: з-поміж десятків чи навіть сотень знаних письменників вибрати буквально півтора – два десятки прізвищ. Бо шкільний підручник, певно, має обмеження в обсязі. Навіть не уявляю, якими критеріями треба керуватися, якщо, приміром, конче необхідно вибирати між Тичиною і Рильським чи Павличком і Драчем...
Дивлюсь зміст підручника для п’ятого класу. Упорядники В.П.Архипова, С.І.Січкар, С.Б.Шило. У переліку – відомі українські класики ХІХ – ХХ століть. За дуже незначним винятком. Але загалом – як мені здається, достойно, об’єктивно і фахово. Звичайно, перелік імен далеко не повний, але ж обсяг, як сказано вище, обмежений.
Розгортаю підручник для сьомого класу (В.В.Заболотний, О.В.Заболотний, О.В.Слоньовська і І.В.Ярмульська)… Пробігаю очима «Зміст». Сімнадцять авторів: Іван Франко, Леонід Полтава, Михайло Стельмах, Андрій Малишко, Василь Симоненко…
Аж тут починаю спотикатися. Наталка Малетич. Є така письменниця, львів’янка, яка пише для дітей. Але, щоб про неї щось дізнатися, треба заглянути в Гугл. Дивно, чому саме ця авторка, поруч з класиками, в шкільному підручнику?
Дивлюсь далі. Валентин Чемерис. Вуаля! Тут його повість про перше кохання «Вітька + Галя». Знову дивуюсь вибором упорядників. З паном Чемерисом мені колись довелося працювати в редакції «Літературної України», (я тоді був заступником головного редактора, а він вів гумористичну рубрику «Вишняк»). Його гумор особисто мене, скажімо так, не вражав. Опинившись за межами редакції ЛУ, цей письменник-гуморист написав «шедевр» під назвою «Загадка Віктора Януковича». «Загадка» писалася на височайше замовлення, наскільки можна було здогадатися.
До речі, на деяких сайтах, зокрема на skylots.org, досі висить пропозиція щодо продажу цієї «загадки». Ціна цілком доступна – 25 гривень. І анотація, певно, від автора: «Такий він, Віктор Федорович Янукович, народжений у рік Тигра, простий хлопець з донбаської сім’ї (якщо ширше: з типово української)... Такий він є і бути іншим просто не може. Вивів з прориву Донеччину - виведе й Україну. І в цьому криється його феномен (справді феномен нової людини нової доби початку третього тисячоліття від Різдва Христового), а заодно і всі його загадки - якщо вони тільки є, в чому я сумніваюся, адже він увесь відкритий і на виду».
При цьому нагадаю: український суд визнав Януковича винуватим у державній зраді та пособництві у плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни.
Отож, на четвертий рік великої війни з рашистами твір автора шедевру про державного зрадника, який переховується на території країни-агресора, вивчають українські семикласники. Браво, Міністерство освіти і науки України!
Більше того, у цьому підручнику для твору Чемериса виділено чималу кількість сторінок – 25! Більше – лише для «Захара Беркута» Івана Франка.
Завершуючи про автора «Загадки Януковича», додам ще й таке. Гортаю підручник з української літератури для 8 класу О.М.Авраменка, і дивуюся ще раз. У ньому – знову та сама повість про перше кохання «Вітька + Галя» Валентина Чемериса! Та що ж це таке!? Мабуть, таки шедевр, якщо його передруковують в підручниках для різних класів? І рівних йому нема! До того ж восьмикласники можуть смакувати чемерисівським читвом аж на 44 сторінках! (Всього в підручнику 240 сторінок). Далеко позаду за кількістю сторінок опинилися всі без винятку автори, а це Михайло Коцюбинський, Іван Карпенко-Карий, Олександр Довженко, Володимир Дрозд, Юрій Винничук, не кажучи вже про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Володимира Сосюру, а ще сучасних поетів Василя Голобородька, Василя Герасим’юка, Івана Малковича, Ігоря Павлюка, яким мовний вчитель Володимира Зеленського О.М.Авраменко виділив по одній – дві сторінки.
То хто в нас класик №1?
Правильно, Чемерис…
Що ще здивувало?
У підручнику для семикласників надибав Наталю Околітенко – письменницю з доволі специфічним бекграундом. Свого часу нею вміло маніпулював сірий кардинал Кучми Віктор Медведчук, намагаючись взяти під контроль Спілку письменників і її майно.
А ще вразила «солянка» з імен: Григір Тютюнник, Павло Вишебаба, Микола Вінграновський, Борис Харчук, Володимир Підпалий, Ліна Костенко, Андрій Кокотюха і Олександра Дорожовець.
Без коментарів.
Але щодо останньої, то довелось, як і у випадку з Наталкою Малетич, послуговуватися Гуглом. Виявляється, що Олександра Дорожовець – «сучасна українська письменниця, авторка кількох казок для дітей у жанрі фентезі. Ілюстраторка, що працює у «змішаній» техніці. Має диплом фахівчині з правознавства».
Ну-ну, фахівчиня з кількох казок, а вже заслужила, щоб бути в підручнику! Файно.
Такі пироги, малята.
Не буду «читати мораль» і вкотре нагадувати хрестоматійне «воюють підручники» і «війни виграють вчителі і приходські священники». Все й так зрозуміло. Наша велика, наша страшна біда, яку нині переживаємо, – насамперед від нехтування гуманітарною складовою у будівництві держави. Сакраментальне «какая разніца» – це верхівка кривавого айсберга, це квінтесенція тупорилої і злочинної державної гуманітарної політики усіх років незалежності.
Поки наші убогі «поводирі» пасталакали, чубились і навипередки колінкували за московськими ярликами, наш лютий ворог заливав отруйною фашистською пропагандою все, що ворушиться і дихає.
І що? Незважаючи на страшний і кривавий урок війни, ми (держава), не зробили і не робимо жодних висновків.
Обираючи між Булгаковим і Бандерою, переважна більшість державних чиновників і псевдополітичної еліти навіть зараз обере «кієвляніна» Булгакова.
І це майже стовідсотково гарантує велику, страшну біду на виріст.
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ
P.S. Навесні чи влітку 2023 року я напросився на прийом до міністра освіти і науки Оксена Лісового. Виклав йому пропозиції Національної спілки письменників України щодо залучення письменників до укладання шкільних програм з літератури, консультацій, підготовки підручників тощо. Казав, що в Спілці є чимало відповідних фахівців.
Міністр терпляче вислухав мене і порадив чекати запрошення до співпраці. За якийсь час при спонтанній зустрічі він підтвердив свої наміри…
Відтоді чекаємо вже майже два роки…
Звичайно, перед упорядниками шкільних підручників стоїть дуже непросте завдання: з-поміж десятків чи навіть сотень знаних письменників вибрати буквально півтора – два десятки прізвищ. Бо шкільний підручник, певно, має обмеження в обсязі. Навіть не уявляю, якими критеріями треба керуватися, якщо, приміром, конче необхідно вибирати між Тичиною і Рильським чи Павличком і Драчем...
Дивлюсь зміст підручника для п’ятого класу. Упорядники В.П.Архипова, С.І.Січкар, С.Б.Шило. У переліку – відомі українські класики ХІХ – ХХ століть. За дуже незначним винятком. Але загалом – як мені здається, достойно, об’єктивно і фахово. Звичайно, перелік імен далеко не повний, але ж обсяг, як сказано вище, обмежений.
Розгортаю підручник для сьомого класу (В.В.Заболотний, О.В.Заболотний, О.В.Слоньовська і І.В.Ярмульська)… Пробігаю очима «Зміст». Сімнадцять авторів: Іван Франко, Леонід Полтава, Михайло Стельмах, Андрій Малишко, Василь Симоненко…
Аж тут починаю спотикатися. Наталка Малетич. Є така письменниця, львів’янка, яка пише для дітей. Але, щоб про неї щось дізнатися, треба заглянути в Гугл. Дивно, чому саме ця авторка, поруч з класиками, в шкільному підручнику?
Дивлюсь далі. Валентин Чемерис. Вуаля! Тут його повість про перше кохання «Вітька + Галя». Знову дивуюсь вибором упорядників. З паном Чемерисом мені колись довелося працювати в редакції «Літературної України», (я тоді був заступником головного редактора, а він вів гумористичну рубрику «Вишняк»). Його гумор особисто мене, скажімо так, не вражав. Опинившись за межами редакції ЛУ, цей письменник-гуморист написав «шедевр» під назвою «Загадка Віктора Януковича». «Загадка» писалася на височайше замовлення, наскільки можна було здогадатися.
До речі, на деяких сайтах, зокрема на skylots.org, досі висить пропозиція щодо продажу цієї «загадки». Ціна цілком доступна – 25 гривень. І анотація, певно, від автора: «Такий він, Віктор Федорович Янукович, народжений у рік Тигра, простий хлопець з донбаської сім’ї (якщо ширше: з типово української)... Такий він є і бути іншим просто не може. Вивів з прориву Донеччину - виведе й Україну. І в цьому криється його феномен (справді феномен нової людини нової доби початку третього тисячоліття від Різдва Христового), а заодно і всі його загадки - якщо вони тільки є, в чому я сумніваюся, адже він увесь відкритий і на виду».
При цьому нагадаю: український суд визнав Януковича винуватим у державній зраді та пособництві у плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни.
Отож, на четвертий рік великої війни з рашистами твір автора шедевру про державного зрадника, який переховується на території країни-агресора, вивчають українські семикласники. Браво, Міністерство освіти і науки України!
Більше того, у цьому підручнику для твору Чемериса виділено чималу кількість сторінок – 25! Більше – лише для «Захара Беркута» Івана Франка.
Завершуючи про автора «Загадки Януковича», додам ще й таке. Гортаю підручник з української літератури для 8 класу О.М.Авраменка, і дивуюся ще раз. У ньому – знову та сама повість про перше кохання «Вітька + Галя» Валентина Чемериса! Та що ж це таке!? Мабуть, таки шедевр, якщо його передруковують в підручниках для різних класів? І рівних йому нема! До того ж восьмикласники можуть смакувати чемерисівським читвом аж на 44 сторінках! (Всього в підручнику 240 сторінок). Далеко позаду за кількістю сторінок опинилися всі без винятку автори, а це Михайло Коцюбинський, Іван Карпенко-Карий, Олександр Довженко, Володимир Дрозд, Юрій Винничук, не кажучи вже про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Володимира Сосюру, а ще сучасних поетів Василя Голобородька, Василя Герасим’юка, Івана Малковича, Ігоря Павлюка, яким мовний вчитель Володимира Зеленського О.М.Авраменко виділив по одній – дві сторінки.
То хто в нас класик №1?
Правильно, Чемерис…
Що ще здивувало?
У підручнику для семикласників надибав Наталю Околітенко – письменницю з доволі специфічним бекграундом. Свого часу нею вміло маніпулював сірий кардинал Кучми Віктор Медведчук, намагаючись взяти під контроль Спілку письменників і її майно.
А ще вразила «солянка» з імен: Григір Тютюнник, Павло Вишебаба, Микола Вінграновський, Борис Харчук, Володимир Підпалий, Ліна Костенко, Андрій Кокотюха і Олександра Дорожовець.
Без коментарів.
Але щодо останньої, то довелось, як і у випадку з Наталкою Малетич, послуговуватися Гуглом. Виявляється, що Олександра Дорожовець – «сучасна українська письменниця, авторка кількох казок для дітей у жанрі фентезі. Ілюстраторка, що працює у «змішаній» техніці. Має диплом фахівчині з правознавства».
Ну-ну, фахівчиня з кількох казок, а вже заслужила, щоб бути в підручнику! Файно.
Такі пироги, малята.
Не буду «читати мораль» і вкотре нагадувати хрестоматійне «воюють підручники» і «війни виграють вчителі і приходські священники». Все й так зрозуміло. Наша велика, наша страшна біда, яку нині переживаємо, – насамперед від нехтування гуманітарною складовою у будівництві держави. Сакраментальне «какая разніца» – це верхівка кривавого айсберга, це квінтесенція тупорилої і злочинної державної гуманітарної політики усіх років незалежності.
Поки наші убогі «поводирі» пасталакали, чубились і навипередки колінкували за московськими ярликами, наш лютий ворог заливав отруйною фашистською пропагандою все, що ворушиться і дихає.
І що? Незважаючи на страшний і кривавий урок війни, ми (держава), не зробили і не робимо жодних висновків.
Обираючи між Булгаковим і Бандерою, переважна більшість державних чиновників і псевдополітичної еліти навіть зараз обере «кієвляніна» Булгакова.
І це майже стовідсотково гарантує велику, страшну біду на виріст.
Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ
P.S. Навесні чи влітку 2023 року я напросився на прийом до міністра освіти і науки Оксена Лісового. Виклав йому пропозиції Національної спілки письменників України щодо залучення письменників до укладання шкільних програм з літератури, консультацій, підготовки підручників тощо. Казав, що в Спілці є чимало відповідних фахівців.
Міністр терпляче вислухав мене і порадив чекати запрошення до співпраці. За якийсь час при спонтанній зустрічі він підтвердив свої наміри…
Відтоді чекаємо вже майже два роки…
| Читайте також |
| Коментарі (0) |