Хобі міліціонера з Чернігова

У кожну незвичну для більшості людей справу, треба неодмінно закохатися. Інакше такі уподобання згодом перетворяться у проблему, і не лише для самого себе, а й тих, ким опікуєшся, кого приручив. Так сталося і з чернігівцем Олександром Тепляковим, який ще змалечку придбав майже випадково на ринку, який тепер має назву «Нива», звичайного сизокрилого голуба. І з тих пір без цих птахів не уявляє свого життя.

…Не так давно на київському ринку Олександр продав одну птаху. А через два з половиною років син побачив на ганку сіренького голуба, відкрив дверцята голубника, і він мерщій пурхнув всередину. Сказав про це своєму батькові, а коли той побачив — здивуванню не було меж. Так це ж мій голуб повернувся! І справді — окільцьований голуб виявився дійсно проданим більше двох років.

Як пояснив Олександр, кільця він замовляє у Харкові — там їх спеціально виробляють — на них зазначають ініціали господаря птаха, країну (UA), номер регіону (Чернігівська область — 26), рік народження голуба, нумерація (реєстрація) птаха. «Імовірніше за все, — пояснює господар, — його тримали десь у закритому приміщенні, і коли випустили, він прилетів туди, де народився». На моє запитання, а як птахи визначають потрібне для них місце, адже везуть їх далеко від першопочаткового місця у закритій тарі, Олександр роз'яснив, що вчені б’ються над цим питанням не одне десятиліття, але до цього часу так точно і не можуть визначити чия теорія маю серйозне підґрунтя. Одні кажуть, що місце знаходять птахи завдяки локації, інші — через світочутливість...

Любитель голубів поділився зі мною і про те, що він іноді і його польські друзі вдаються до взаємного обміну птахами — влаштовують для них такі собі міждержавні подорожі — до Польщі завозять птахів з України, а звідти, навпаки, з Польщі до нас. І тоді голуби летять до своїх домівок. Іноді, щоправда, трапляються і казуси — на кордоні, де високовольтні лінії подання електроструму проходять, по яких з України на захід надходить електрика, птахи збиваються з курсу.

Олександр Тепляков, який, до речі, працює старшим черговим у дитячому приймальнику-розподільнику УМВС України в Чернігівській області, дуже вболіває за те, що нинішня молодь майже не цікавиться розмноженням та опікуванням голубів — здебільшого їх цікавить, на жаль, віртуальний комп’ютерний світ. І це дійсно так.

То, може через те, ось такі звичайні любителі птахів та тварин, здаються нам вже диваками та чудасіями. Але звісно одне — природа завжди завдячує тим, хто з пошаною та любов’ю до неї і відноситься. А може і справді мають рацію ті, хто стверджує, що голуб — це уособлення душі. Напевно, так воно і є! В цьому переконуєшся зажди, коли спілкуєшся з тими, хто так щиро любить свою справу не за гроші і винагороди, а за велінням свого серця і покликанням своєї душі…

Сергій КОРДИК.
На фото автора Олександр ТЕПЛЯКОВ