Юнгер і гуси
За якихось 2 км від нашого населеного пункту можна знайти місця зовсім позбавлені людей. Десна не розлилася цьогоріч, хоч і тече, повна води до краю. На луках блищать то тут то там залиті долини, а старі русла, що зазвичай пересихають влітку, зараз повноводі.
Довкола – просто нереальні пташині концерти. У дорозі в навушнику – Ернст Юнгер «Вогонь і кров».
Природа півночі пробуджується, мабуть, останньою в Україні – тож десь вже відбуяли першоцвіти, а в нас – саме починають.
Там, де луги випалили, – зелена трава. Де не наважились – палеві килими торішньої ковили. І всюди зі старих стебел висипається насіння – з коричневого, неупізнаваного в останній стадії свого існування, деревію, з тугих кульок хвилівника, з полину, з сірих парасольок дикої моркви... Два вечори мені зустрічався лис в одному й тому ж місці – він ще не вилиняв в однотонно руде, тому повністю зливається з лугом.
Летять клини гусей, один, інший… Летять кудись далі на північ, на захід сонця…
«Юнгер» в навушнику розповідає про волю Великих Держав, про загибель своєї роти, про криваві орхідеї вибухів, про спалені вщент французькі села, у яких ще недавно йому доводилось відпочивати, про страх, про відвагу – щит, без котрого не вистоїть жодна культура, про те, що померти в ліжку — це не доля воїна: його ліжком є поле битви… Розповідає красивою сильною густою мовою, що аж зачаровуєшся тим, як гарно можна описувати війну. Тож недарма його читають наші воїни в бліндажах у миті спокою. Ернст Юнгер втік на війну ще підлітком, був поранений 17 разів. У цього німця була жага до участі у великих подіях, що зрештою привело його до всесвітньої слави. Він воював на Соммі, в одній з найстрашніших битв у Першій світовій. До речі, по той бік фронту за Сомму бився англієць Джон Толкін і жахи пережитого вилились для нього у світ боротьби за Кільце Всевладдя, де народи і раси об’єднуються, щоб боротися проти орків Мордору. Німецька армія, в якій воював один видатний письменник сучасності, була прототипом зла для іншого…
Втім «Кров і вогонь» – це про події пізніші, котрі відбудуться через 2 роки після Сомми, на тому ж Західному фронті у Франції. Ця повість про весняний наступ німецьких військ на союзницькі позиції. Німці сподівалися обійти англійців, що тримали фронт від Сомми до Ла-Маншу, завдати їм поразки і змусити французів здатися.
«Виступ все ще триває і все ще приховує у собі величезну силу. А втім, скоро він розквітне полум’ям, і тоді вирішиться, чи гідні ми цієї землі. На задимлених полях вона обере переможця, кращого, найхоробрішого, найбільш гідного. Земля любить войовничість і битви, і тому вона відкине нас, як зіпсутий інструмент, якщо ми не витримаємо велике випробування. Тож маршируйте, полки, де кожна гвинтівка на своєму місці! Котіться, гармати, ви, які виказуєте себе левовим гарчанням та язиками полум’я!»
Як відомо, у Першій світовій німці зазнали поразки – земля, хоч і любить войовничість і битви, але не захотіла належати їм.
Ольга ЯРМУШ
Довкола – просто нереальні пташині концерти. У дорозі в навушнику – Ернст Юнгер «Вогонь і кров».
Природа півночі пробуджується, мабуть, останньою в Україні – тож десь вже відбуяли першоцвіти, а в нас – саме починають.
Там, де луги випалили, – зелена трава. Де не наважились – палеві килими торішньої ковили. І всюди зі старих стебел висипається насіння – з коричневого, неупізнаваного в останній стадії свого існування, деревію, з тугих кульок хвилівника, з полину, з сірих парасольок дикої моркви... Два вечори мені зустрічався лис в одному й тому ж місці – він ще не вилиняв в однотонно руде, тому повністю зливається з лугом.
Летять клини гусей, один, інший… Летять кудись далі на північ, на захід сонця…
«Юнгер» в навушнику розповідає про волю Великих Держав, про загибель своєї роти, про криваві орхідеї вибухів, про спалені вщент французькі села, у яких ще недавно йому доводилось відпочивати, про страх, про відвагу – щит, без котрого не вистоїть жодна культура, про те, що померти в ліжку — це не доля воїна: його ліжком є поле битви… Розповідає красивою сильною густою мовою, що аж зачаровуєшся тим, як гарно можна описувати війну. Тож недарма його читають наші воїни в бліндажах у миті спокою. Ернст Юнгер втік на війну ще підлітком, був поранений 17 разів. У цього німця була жага до участі у великих подіях, що зрештою привело його до всесвітньої слави. Він воював на Соммі, в одній з найстрашніших битв у Першій світовій. До речі, по той бік фронту за Сомму бився англієць Джон Толкін і жахи пережитого вилились для нього у світ боротьби за Кільце Всевладдя, де народи і раси об’єднуються, щоб боротися проти орків Мордору. Німецька армія, в якій воював один видатний письменник сучасності, була прототипом зла для іншого…
Втім «Кров і вогонь» – це про події пізніші, котрі відбудуться через 2 роки після Сомми, на тому ж Західному фронті у Франції. Ця повість про весняний наступ німецьких військ на союзницькі позиції. Німці сподівалися обійти англійців, що тримали фронт від Сомми до Ла-Маншу, завдати їм поразки і змусити французів здатися.
«Виступ все ще триває і все ще приховує у собі величезну силу. А втім, скоро він розквітне полум’ям, і тоді вирішиться, чи гідні ми цієї землі. На задимлених полях вона обере переможця, кращого, найхоробрішого, найбільш гідного. Земля любить войовничість і битви, і тому вона відкине нас, як зіпсутий інструмент, якщо ми не витримаємо велике випробування. Тож маршируйте, полки, де кожна гвинтівка на своєму місці! Котіться, гармати, ви, які виказуєте себе левовим гарчанням та язиками полум’я!»
Як відомо, у Першій світовій німці зазнали поразки – земля, хоч і любить войовничість і битви, але не захотіла належати їм.
Ольга ЯРМУШ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |