"Юлю на царство?" - така гра "Свободи"?

"Свобода” 31 серпня в Києві здійснила не тільки вбивства, але і політичне самогубство. Оскільки політики рівня Тягнибока до суїциду не схильні, то кидання гранати стало тією випадковістю, яка все розставила на свої місця. Про це пише Сергій Климовський для Хвилі, передають Патріоти України.

Первісний план “Свободи” очевидний – повторити у Верховній Раді бійку літа 2014 року, але без махання ланцюгами. Палки “Свобода” взяла, ланцюги ні. Задача Тягнибока була простою – імітація народної підтримки Ляшку, що окупував трибуну в Раді, і політичному важковаговику Тимошенко – тіньовому головнокомандуючому. “Свобода” була штурмовим загоном на вулиці, команда Ляшка – в залі. Тимошенко відводилась роль “важняка”, який після бою сяде за стіл переговорів.

Причиною цієї спланованої атаки, Ляшко ще в неділю 30 серпня кричав “всі до Ради”, були зовсім не правки з децентралізацією, а намагання даної трійці добиться імпічменту Порошенка, позачергових президентських виборів, і “Юлю на царство”. Тому стояння 31 серпня біля Ради і закінчилось скандуванням “Порошенка у відставку!”. Про децентралізацію, як і слід було чекати, забули, і перейшли саме до того, для чого зібрались.

Теми децентралізації і особливого статусу для окупованих районів Донбасу за чотири місяці так і не були зрозуміло викладені їх противниками. За весь цей час вони лише эмоційно вигукували “зрада”, “злили” і “Порошенка у відставку, – він агент Кремля, бо в Липецьку у нього фабрика”. Що та фабрика – наш форпост в РФ, який дає там роботу кільком тисячам, і який Кремлю ніяк не вдається захопити через юристів дому Рокфеллерів, – про це опозиція воліє мовчати.

Тексти зі своїми варіантами децентралізації ця опозиція так і не представила, з тої простої причини, що реальних заперечень нема. Альтернативи Мінським угодам Тимошенко і Ляшко теж не запропонували, а свої минулорічні обіцянки: піти в наступ і за тиждень дійти до Москви уже не повторяли. В цілому звязка Тимошенко і Ляшко за літо нічого конкретного не запропонувала, крім відставки Порошенка. Тимошенко сподівається добитися дострокових президентських виборів, і в результаті їх зайняти цей пост, як другий номер виборів 2014 р. В цьому її підтримують Ляшко з Тягнибоком. Та що важливіше - Тимошенко в цьому подтримує і Кремль, який знаходиться в ситуації близького кінця імперії і не має своего прохідного кандидата в президенти України.

Для Кремля в цій ситуації позачергові президентські вибори в Україні просто спасіння: вони дозволять відмовитися від мінських угод і все переграть на свою користь. Донбас Юля бере і має клопіт випроосити гроші у Мерекль на його утримання, а Крим стає кондомінімумом спільного управління. В результаті криза вигляждає ургульованою, а Росія випиливає із санкцій. Що Україна буде відбудловувати за свої Донбас і Крим - то діло десяте...