Якщо хочеш допомогти голодному, дай йому не рибу, а вудку
Скільки коштує голос електорату на майбутніх виборах? Достеменно на це питання не може відповісти ніхто. Але деякі потенційні кандидати з Чернігівщини, забувши народну мудрість, перевірену віками («якщо хочеш допомогти голодному, дай йому не рибу, а вудку»), розпочали банальний підкуп виборців, аргументуючи тим, що допомагають нужденним. І добра справа може зіграти злий жарт
Ситуація, що склалася на минулому тижні у селі Киселівці, так і напрошується до гумористичних фейлетонів «Перця»! У селі було відремонтовано насосну станцію, і вода після тижневої відсутності знов з’явилася у кранах селян. Але начебто добра справа перетворилась на кумедну…
Ще не встигли до осель мешканців Киселівки подати воду, як на одному з Інтернет-сайтів Чернігова з’явилася інформація про те, що це було зроблено завдяки фінансовій допомозі Владислава Атрошенка. Проте журналісти, які були присутні при відновленні водопостачання, отримали дещо іншу інформацію: насос було встановлено за підтримки першого заступника голови Чернігівської ОДА Станіслава Прокопенка. Як зазначив Олександр Сербін, голова Киселівської сільської ради, другого насоса, отриманого від Владислава Атрошенка, селяни поклали «у засіки», як кажуть, на чорний день: якщо насос знову вийде з ладу, буде чим замінити. Що теж непогано для мешканців села.
Після того, як інформація про відновлення водопостачання за підтримки Станіслава Прокопенка була опублікована на Інтернет-сайтах, а сюжет показали по ОДТРК «Сівер-Центр», медійники Владислава Атрошенка розпочали всіма засобами доводити першість у відновленні водопостачання села. Такий ажіотаж, що розвернувся навколо допомоги у п’ять тисяч гривень, викликав жваве обговорення у соціальних мережах і, звичайно, веселі коментарі. Бо всі добре розуміли: якщо б проблема Киселівки полягала лише у п’яти тисячах гривень, селяни розв’язали б її самотужки!
Селяни розуміють, що їхні голоси купуються. Але реагують на це по-різному
На сьогодні мешканці Киселівки вже не один раз отримували подарунки від Владислава Атрошенка. Навесні селянам роздавали отруту для боротьби з колорадським жуком. Тиждень тому — по кілограму борошна та цукру. Більшість — бере. Але, коли починаєш розмову, кажуть: «А хіба спасе вмираюче село така допомога?»
«Я, наприклад, отруту не брав, бо обробляю картоплю ще до висадки. Та й борошно з цукром отримувати не пішов. Бо мене цей подарунок від життєвих проблем не врятує. У той день я ходив на риболовлю, поєднував приємне з корисним», — розповідає один із мешканців Киселівки.
«Коли дають, то чого не брати? — каже інший. — Навіть кіло борошна зайвим не буде! А щодо голосування, то не факт, що я віддам свій голос саме за того, хто роздає подарунки направо та наліво. Зараз селу з боку держави потрібна інша допомога. А коли така людина прийде в Раду, про нас вона просто забуде!»
«У нас у селі дуже багато проблем, які потребують розв’язання. А ці подарунки нічого не вирішують. От візьміть, наприклад, проблему з позакласним вихованням дітей, — ділиться з нами одна жіночка, яку ми зустріли посеред Киселівки. – Раніше після занять вчителі залишалися з дітьми та проводили додаткове навчання. Вчитель фізкультури спортивні секції вів. А зараз, тільки-но закінчилися уроки, вчителі відразу їдуть додому в Чернігів! За радянських часів у селі було збудовано величезного клуба. Але зараз будівля занепадає, бо там ніхто і нічим не займається. Інколи дискотеки проводять, та хіба це заняття? Колись картини з соломки робили. Коли моя донька була мала, ходили, займалися, солому варили. А зараз нічого нема! Молоді нема куди себе подіти! Мені б хотілося, аби щось було для дітей. Щоб еліта українська розвивалася, а не занепадала! Я знаю, у сусідки донька у школі красиво малювала. Був би при клубі гурток який-небудь.
Ну дали б їй сотню – півсотні за години, нехай займається! У Славутичі є багато такого. Там у мене родичі, то розказують, що й картини малюють, з бісеру викладають. Людей треба заохочувати…»
Розповіли селяни і про більш серйозні проблеми. Про них вони говорили на зустрічі з першим заступником голови Чернігівської обладміністрації Станіславом Прокопенком, коли той проводив прийом громадян у Киселівці. Саме у вирішенні цих першочергових питань і обіцяв підтримку селянам Станіслав Миколайович. А насос, то, кажуть, збіглося за часом. Зламався — попросили допомогти. Допоміг…
Села Чернігівщини потребують системної допомоги!
Голова Чернігівської районної ради Михайло Литвин повідомив нам, що вже дуже давно разом з першим заступником голови Чернігівської облдержадміністрації Станіславом Прокопенком їздить по району, розповідаючи про проблеми і шукаючи шляхи їх вирішення. «Останній раз на початку липня Станіслав Прокопенко приїздив до Киселівки, де зустрічався з мешканцями села. Потім зустріч перемістилася до школи у Брусилові», — розповів Михайло Литвин.
Під час зустрічі з селянами мова йшла про дві глобальні проблеми села Киселівка. Перша — відновлення роботи каналізаційно-насосної станції. І стосується ця проблема саме містечка льонарів. Роботи з вирішення цього питання вже розпочалися у 2011 році, але були недофінансовані. Було сплачено 560 тис. грн, за які провели початкові роботи. Сумарна вартість проекту складає понад 2,5 млн грн. Ці роботи були внесені до плану фінансування.
Друга глобальна проблема Киселівки — встановлення меж села. На сьогоднішній день — парадокс: за весь час існування цього населеного пункту так зване селище льонозаводу, хоч і знаходиться в центрі села, але адміністративно до нього не входить! Люди живуть за межами села, що ускладнює їм життя. Оформлення, дарування, спадок будинків, в яких проживають люди, неможливе. Тому що фактично селище є, а на паперах його нема! Ціна розв’язання проблеми — в межах 170 тис. грн.
Юрій СИДОРЕНКО
Скорочено. Повністю в газеті "Сіверщина" за 19 липня
| Читайте також |
| Коментарі (0) |