Яковишин про Рудьковського: мільйонера працевлаштували!
Відомий організатор сільгоспвиробництва, керівник підприємства "Земля і воля" Леонід Яковишин, з яким "Сіверщина" публічно конфліктувала, цього разу в своїй газеті "Чернігівщина" вмістив статтю, з якою "Сіверщина" в основному погоджується (крім апологетики Партії регіонів). Увазі наших читачів -- уривки зі статті Леоніда Яковишина.
"Нарешті мільйонера Рудьковського влаштували на роботу. Заради цього навіть провалили вибори Партії регіонів.
Що тільки не витворяли владні структури, а з ними й керівники освітніх, медичних та інших бюджетних закладів, щоб влаштувати на роботу «найвидатнішого» безробітного мільйонера Рудьковського!.. І таки свого добилися. Для досягнення цієї «високої» мети пожертвували навіть інтересами «рідної» Партії регіонів, яка вручила їм владні портфелі й тримає на роботі
Яке їхало, таке й здибало
У передвиборчому агітаційному аркушику Рудьковського я вичитав «геніальне» соціально-економічне відкриття професора з Чернігівського педагогічного університету, нашого земляка Миколи Рудька. Цитую дослівно: «Недавно я чув агітаційний виступ одного бобровицького підприємця, котрий «патріотично» хвалиться тим, що фірма, де він працює, справно сплачує податки, і це є його особистим внеском у розвиток регіону. Але ж сплата податку – не заслуга, а обов’язок. Ти допоможи землякам із власного прибутку, створи свій благодійний фонд, зроби свій дійсно особистий внесок у розвиток регіону! Легко любити Україну до «глибини душі і серця»… Та набагато важче любити Батьківщину до глибини власної кишені, як це робить своїм благодійним фондом Микола Рудьковський багато років поспіль».
Прочитав цю професорську ахінею і моторошно стало. Водночас самі по собі розставилися всі крапки над «і» в моїх здогадах щодо викривленого підходу окремих педагогів до ролі людини в суспільстві, коли у вихованні підростаючого покоління на перше місце ставлять не рушіїв розвитку – вчених і виробничників, а передвиборчих «благодійників», таким чином насаджуючи дітям філософію жебрацтва і не пояснюючи, чому в казні багатющої України немає грошей на ремонт їхньої школи. Зате тих грошей повно у безробітного Рудьковського.
Виявляється, тих вчителів вчать такі професори, як Рудько. Вдумаймося, що він верзе?! На його думку, дуже легко і просто «любити Україну до глибини душі і серця». І це стверджує колишній секретар обкому компартії з ідеології! Нинішній професор вчительського закладу! Чому ж тоді його колишні партійні вожді давали вказівку каральним органам кидати до в’язниць і страчувати саме тих, хто «до глибини душі і серця любив Україну»?
На противагу цьому найціннішому патріотичному почуттю «вчитель вчителів» ставить «любов до глибини власної кишені». Виходить, витягнув звідти, де лежать вкрадені в держави мільярди, кілька тисяч гривень на ремонт школи – і ти вже «патріот» Батьківщини? І байдуже для педагогічного професора, що його благодійник не виконує отой, вказаний ним же головний обов’язок людини працездатного віку – сплачувати податки в бюджет і внески до Пенсійного фонду. Рудьковський тривалий час – безробітний. Отже, й копійки не сплачує до державної казни з власної зарплати. Колись секретар обкому партії назвав би його дармоїдом. За це, а також за «любов до глибини власної брудної кишені», ще й за грати б відправив".
Повністю статтю Леоніда Яковишина можна прочитати в газеті "Чернігівщина" за 8 листопада.
"Нарешті мільйонера Рудьковського влаштували на роботу. Заради цього навіть провалили вибори Партії регіонів.
Що тільки не витворяли владні структури, а з ними й керівники освітніх, медичних та інших бюджетних закладів, щоб влаштувати на роботу «найвидатнішого» безробітного мільйонера Рудьковського!.. І таки свого добилися. Для досягнення цієї «високої» мети пожертвували навіть інтересами «рідної» Партії регіонів, яка вручила їм владні портфелі й тримає на роботі
Яке їхало, таке й здибало
У передвиборчому агітаційному аркушику Рудьковського я вичитав «геніальне» соціально-економічне відкриття професора з Чернігівського педагогічного університету, нашого земляка Миколи Рудька. Цитую дослівно: «Недавно я чув агітаційний виступ одного бобровицького підприємця, котрий «патріотично» хвалиться тим, що фірма, де він працює, справно сплачує податки, і це є його особистим внеском у розвиток регіону. Але ж сплата податку – не заслуга, а обов’язок. Ти допоможи землякам із власного прибутку, створи свій благодійний фонд, зроби свій дійсно особистий внесок у розвиток регіону! Легко любити Україну до «глибини душі і серця»… Та набагато важче любити Батьківщину до глибини власної кишені, як це робить своїм благодійним фондом Микола Рудьковський багато років поспіль».
Прочитав цю професорську ахінею і моторошно стало. Водночас самі по собі розставилися всі крапки над «і» в моїх здогадах щодо викривленого підходу окремих педагогів до ролі людини в суспільстві, коли у вихованні підростаючого покоління на перше місце ставлять не рушіїв розвитку – вчених і виробничників, а передвиборчих «благодійників», таким чином насаджуючи дітям філософію жебрацтва і не пояснюючи, чому в казні багатющої України немає грошей на ремонт їхньої школи. Зате тих грошей повно у безробітного Рудьковського.
Виявляється, тих вчителів вчать такі професори, як Рудько. Вдумаймося, що він верзе?! На його думку, дуже легко і просто «любити Україну до глибини душі і серця». І це стверджує колишній секретар обкому компартії з ідеології! Нинішній професор вчительського закладу! Чому ж тоді його колишні партійні вожді давали вказівку каральним органам кидати до в’язниць і страчувати саме тих, хто «до глибини душі і серця любив Україну»?
На противагу цьому найціннішому патріотичному почуттю «вчитель вчителів» ставить «любов до глибини власної кишені». Виходить, витягнув звідти, де лежать вкрадені в держави мільярди, кілька тисяч гривень на ремонт школи – і ти вже «патріот» Батьківщини? І байдуже для педагогічного професора, що його благодійник не виконує отой, вказаний ним же головний обов’язок людини працездатного віку – сплачувати податки в бюджет і внески до Пенсійного фонду. Рудьковський тривалий час – безробітний. Отже, й копійки не сплачує до державної казни з власної зарплати. Колись секретар обкому партії назвав би його дармоїдом. За це, а також за «любов до глибини власної брудної кишені», ще й за грати б відправив".
Повністю статтю Леоніда Яковишина можна прочитати в газеті "Чернігівщина" за 8 листопада.
Читайте також |
Коментарі (0) |