Як українців до ревеня привчали (огляд журналу "Сіверянський літопис")

Перше цьогорічне число всеукраїнського історико-краєзнавчого журналу "Сіверянський літопис" відкривається публікацією доцента Української академії бізнесу і підприємництва Віталлія Євстратова про похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців -- якщо викладачі бізнесу так переймаються історією, то діло буде...
Чернігівська дослідниця Ганна Доманова досліджує діяльність Чернігівського магістрату по благоустрою міста. Навіть вивезення гною на спеціальну Гноєву греблю регламентувалося, як і прибирання дохлих тварин. Полтавська ж дослідниця Тетяна Гармаш цікаво висвітлила питання благоустрою Полтавської і Чернігівської губерній у діяльнсоті першого малоросійського генерал-губернатора князя О.Куракіна -- саме він і намагався розвести насадження ревеню. До речі, цікаво підходили тоді і до розчищення річки Остер -- коли міська дума стала збирати кошти з цією метою, то багатий поміщик Ілля Безбородько навіть не відповів на пропозицію. Зате тільки місцевий городничий зібрав 392 карбованці. Сьогодні розчищення Остра також у Ніжині актуальне... Минулого номера про це писала і газета "Сіверщина".

Ставлення православної церкви на Чернігівщині до старообрядців досліджує Сергій Акименко -- воно дуже відрізнялося від переслідувань у Московії. Науковець з музею народної архітектури та побуту України Людмила Костенко дуже цікаво описала побут та звичаї шевців-кустарів на лівобережному Поліссі аж до 60-х років минулого століття. А викладач Чернігівської філії Рівненського інституту слов"янознавства Павло Ямполець дослідив харчування робітників державної промисловості у 20-ї роки 20 століття.

Заступник директора Державного архіву Тернопільської області Олег Клименко змушує по-новому глянути на минулу війну у своїй публікації про грошові знаки командування вермахту для таборів військовополонених. А тему спадковості таланту на прикладі прилуцької родини Маслових досліджує київська авторка Оксана Ємчук. Безумовно, не пропустить уважний читач і дослідження чернігівки Алли Нітченко про виконавчі комітети грмоадських організацій 1917 року.

Методом ультрафіолетового проміння та інфрачервоних променів киянин Ігор Нетудихатін провів дослідження портрета Василя Дуніна-Борковського і довів, що там зображено зречення ним свого становища в уряді гетьманської влади.

Зовсім маловідому сторінку українського руху подає професор Києво-Могилянської академії, священик Юрій Мицик, публікуючи та коментуючи статтю про мазепинців Садик-паші (Міхала Чайковського), що закінчив життя на Чернігівщині "пастухом індиків".

Рецензії Володимира Половця на книгу Василя Чепурного "Акурайку" та Лідії Легецької на книгу Тамари Демченко "Батько Шраг" достойно завершують насичене число журналу.