Як пішов на хвилинку - повернувся через 25 років
В березні наступного року 130-ті роковини від дня народження Олександра Корнієвського - корюківського майстра-бандуриста.
Традиційно, як і про Корюківську трагедію, про нього мало хто знає за межами Корюківщини.
— «Зрештою, моє горе обернулося для мене великим щастям; я залишився живим і зберіг своє здоров’я», — написав 4 листопада 1986 автор сучасної української концертної бандури, кобзар та лірник – Олександр Самійлович Корнієвський.
За доносом, у 1937 році майстра, який проживав з родиною у м. Корюківка «… запросили на хвилинку в міліцію, а я, як пішов, так повернувся тільки через 25 років”.
Перед цим заарештували двох його синів. У 1943 році нацистські карателі повністю знищили Корюківку, разом з її жителями. Згоріла й дружина Олександра та його будинок, у блокадному Ленінграді гине його донька Віра.
Проте, те зло, що наслали на кобзаря односельчани допомогло йому вижити: я повернувся до Корюківки живий, здоровий, а мої недруги загинули, зазначає Олександр.
Пізніше він так пояснить свій злочин «…думали: я великий злочинець, а не розуміли, що був засланий тільки за те, що я робив бандури й, таким чином, підтримував українську культуру, і в той час усі тюрми забивали такими людьми, які мріяли про Україну…» (пише Олександр Ясенчук).
Олександр Самійлович пережив всіх своїх недругів, а становлення незалежної України так і не дочекався. Помер у 1988 році, похований у місті Корюківка. Його ім'я носить школа мистецтв, на його честь названа вулиця в місті та в рідному селі. Наступного року біля Корюківської школи мистецтв імені Олександра Корнієвського буде встановлено пам'ятний знак.
У 2019 році ювілейну дату від дня народження великого корюківця Україна відзначатиме на державному рівні, відповідну постанову підготував профільний комітет Верховної Ради України. Щиро дякую керівнику Комітету ВРУ Миколі Княжицькому та нашому депутату Анатолію Євлахову.
Продовжуємо відкривати історію Корюківщини всій Україні.
Ратан АХМЕДОВ
Традиційно, як і про Корюківську трагедію, про нього мало хто знає за межами Корюківщини.
— «Зрештою, моє горе обернулося для мене великим щастям; я залишився живим і зберіг своє здоров’я», — написав 4 листопада 1986 автор сучасної української концертної бандури, кобзар та лірник – Олександр Самійлович Корнієвський.
За доносом, у 1937 році майстра, який проживав з родиною у м. Корюківка «… запросили на хвилинку в міліцію, а я, як пішов, так повернувся тільки через 25 років”.
Перед цим заарештували двох його синів. У 1943 році нацистські карателі повністю знищили Корюківку, разом з її жителями. Згоріла й дружина Олександра та його будинок, у блокадному Ленінграді гине його донька Віра.
Проте, те зло, що наслали на кобзаря односельчани допомогло йому вижити: я повернувся до Корюківки живий, здоровий, а мої недруги загинули, зазначає Олександр.
Пізніше він так пояснить свій злочин «…думали: я великий злочинець, а не розуміли, що був засланий тільки за те, що я робив бандури й, таким чином, підтримував українську культуру, і в той час усі тюрми забивали такими людьми, які мріяли про Україну…» (пише Олександр Ясенчук).
Олександр Самійлович пережив всіх своїх недругів, а становлення незалежної України так і не дочекався. Помер у 1988 році, похований у місті Корюківка. Його ім'я носить школа мистецтв, на його честь названа вулиця в місті та в рідному селі. Наступного року біля Корюківської школи мистецтв імені Олександра Корнієвського буде встановлено пам'ятний знак.
У 2019 році ювілейну дату від дня народження великого корюківця Україна відзначатиме на державному рівні, відповідну постанову підготував профільний комітет Верховної Ради України. Щиро дякую керівнику Комітету ВРУ Миколі Княжицькому та нашому депутату Анатолію Євлахову.
Продовжуємо відкривати історію Корюківщини всій Україні.
Ратан АХМЕДОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |