реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Як я для білоруської літератури поетесу врятував

Оскільки цю історію я розповідав публічно за участі героїні оповіді і вона підтвердила правдивість сказаного, гадаю, буде доречним розповісти і тут, не порушуючи етичних меж.

Діло було так. Приходить до мене Петро Антоненко, редактор "Сіверщини" (а я в нього тоді був заступником і заодно головою "Просвіти") і каже: давайте опублікуємо вірші поетеси з Прилук. Я глянув і зразу ж відклав: "Російською! Ні. Хай несе в "Гарт" - там Іванов опублікує!". Петро Якович трохи розгублено: "Так вона ж білоруска!". Я у відповідь: "То й що? Хай і пише білоруською!". Петро Якович: "А ми що, будемо білоруською публікувати?". Я трохи задумався: "Ну, крім однієї букви, всі інші на комп'ютерній розкладці є - чому б і ні?".

Поетеса, певно, обурилася, коли почула переказану реакцію і уявила, що якийсь дядько у вишиванці з вусами сміє її колупати за російську мову і незнання рідної - білоруської. Сіла і за якийсь місяць чи скільки написала велику добірку чудових віршів. Білоруською мовою.

Ми в редакції "Сіверщини" слова дотримали і вперше в історії газети опублікували добірку білоруських віршів. А згодом допомогли видати і першу білоруськомовну збірку поезій "Красавік кахання". Після того було немало її книг білоруською мовою і вступ у члени спілки білоруських письменників і пошанування на батьківщині...

Сьогодні Лілія Бандаревіч (Черненко) відзначає 70- літній ювілей! З роси і з води, з Удая і з Немана!

Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:Сіверщина, Прилуки, білоруська література, Лілія Бондаревіч- Черненко


Читайте також



Коментарі (0)
avatar