Із життя малих українських газет
Два дні тому обізвався до мене технолог поліграфічного підприємства, де ми друкуємо тижневик "Слово Просвіти".Поліграфісти відновили свою роботу і ми можемо повертатися до редакційного життя: випускати газету "Слово Просвіти", яка вже на тому тижні може бути надрукована в середу вдень і доставлена на пошту для розсилу передплатникам.
Отож, дорогі мої колеги, озивайтеся до мене та будемо виконувати свої зобов'язання перед передплатниками, від яких у мене нема секретів.
Працівникам редакції в цьому році ще жодного разу не платили заробітну плату (по 7,5тис.грн.кожному з шести працівників), хоча і січень, і лютий ми відпрацювали, видали всі числа газети. Сьогодні маємо аж 46 тис.грн., що залишилися від передплатних коштів, тобто, на 5 випусків газети.За світло та інтернет заплатили.Що буде далі?Запитайте у Міністерства культури та інформаційної політики, очільник якого палає зневагою до творчих спілок та "Просвіти"і вирішив позбавити ці організації навіть тих копійок, які виділялися на окремі проекти.Зараз пан Ткаченко говорить про необхідність інформаційно просувати українську культуру за кордон.
Очевидно,це буде так само масовано, як бурхливий інформаційний потік з телеканалів, які комусь дуже подобаються.Особисто мені вони нагадали анекдот брежнівських часів , коли телеглядача, який вже перемкнув три кнопки першого-другого-третього державних каналів, на четвертій кнопці зустрічає репліка кадебіста:"Я тобі попереключаю!"..
Ще ніколи друковане українське слово не було в такій облозі.Ще ніколи до газет і їхніх творців не ставилися з такою зневагою, в кращому випадку радячи нам існувати в інтернеті.Це все від лукавого: нема безкоштовного інтернету, так само потрібні журналісти та випускові, які будуть забезпечувати існування інтернетвидання.І не потрібно нам розповідати, що наші друковані газети віджили свій час: наш тижневик "Слово Просвіти" гідно був представлений на обох Майданах, разом з волонтерською допомогою ми передавали його нашим бійцям на фронт і навіть на окуповану територію Луганщини.Ми більше віримо нашим читачам, а не зверхнім чиновникам,одна місячна зарплата яких більша від.редакційних затрат на 4 випуски газети.
Дарма говорити, що таким чином кормига тих, хто начебто відповідає за друковане слово, витравить і знищить українську незалежну пресу, так само, як знищила районні та міські україномовні газети(а також місцеве радіо, бібліотеки, книгарні - "жанри"різні, а начальство те саме).
Нещодавно пан Ткаченко
виголосив щось дуже мудре, - мовляв, головне не українізація,головне- просувати культуру.Навіть жестова мова, якою супроводжують теленовини, чітко означена національно.Яка ж культура й інформація переважає в сприйнятті міністра?
Безперечно, те, що відбулося з українською пресою за роки окупації Криму і Донбасу, два ковідні роки та роки лютневого путіноїдського вторгнення в Україну смертельно загрозливе для друкованого українського слова: "Кримська світлиця",
"Донеччина", "Бахмутський шлях","Дзвін Севастополя"-перше, що спадає на думку- вже ніколи не повернуться д о свого формату.Прикро, що допомогли їм загинути "не так тії вороги,як добрії люди"...Зараз на межі чи за межею виживання "Літературна Україна","Слово Просвіти", інші газети, які мають прекрасну історію боротьби за незалежність і створення її революційних хронік.Це розуміють бібліотеки, фонди
І наші читачі.Розуміють всі, крім представників влади, які вистріляють у небо мільйони фейєрверко-доларів на честь свого приходу у владу, але ніколи не підтримають українське видання, не видадуть "Кобзар", не поповнять бібліотеки дитячих будинків.Не дадуть грошей на видання фронтових бібліотечок для бійців.
І, як вони/владці, круто просунуті за кордон, не ввихаються, а ми - живі!Ми працюємо, пишемо, видаємося, не зважаючи на те, що нам фактично оголосили заборону на професію і на її оплату, і
перешкоджають нести людям інформацію українською мовою.
Але нам не звикати.Ми з України.І ми переможемо, бо вважаємо себе маленьким, але надійним підрозділом ЗСУ.
Чекайте "Слово Просвіти"!
Любов Голота
Отож, дорогі мої колеги, озивайтеся до мене та будемо виконувати свої зобов'язання перед передплатниками, від яких у мене нема секретів.
Працівникам редакції в цьому році ще жодного разу не платили заробітну плату (по 7,5тис.грн.кожному з шести працівників), хоча і січень, і лютий ми відпрацювали, видали всі числа газети. Сьогодні маємо аж 46 тис.грн., що залишилися від передплатних коштів, тобто, на 5 випусків газети.За світло та інтернет заплатили.Що буде далі?Запитайте у Міністерства культури та інформаційної політики, очільник якого палає зневагою до творчих спілок та "Просвіти"і вирішив позбавити ці організації навіть тих копійок, які виділялися на окремі проекти.Зараз пан Ткаченко говорить про необхідність інформаційно просувати українську культуру за кордон.
Очевидно,це буде так само масовано, як бурхливий інформаційний потік з телеканалів, які комусь дуже подобаються.Особисто мені вони нагадали анекдот брежнівських часів , коли телеглядача, який вже перемкнув три кнопки першого-другого-третього державних каналів, на четвертій кнопці зустрічає репліка кадебіста:"Я тобі попереключаю!"..
Ще ніколи друковане українське слово не було в такій облозі.Ще ніколи до газет і їхніх творців не ставилися з такою зневагою, в кращому випадку радячи нам існувати в інтернеті.Це все від лукавого: нема безкоштовного інтернету, так само потрібні журналісти та випускові, які будуть забезпечувати існування інтернетвидання.І не потрібно нам розповідати, що наші друковані газети віджили свій час: наш тижневик "Слово Просвіти" гідно був представлений на обох Майданах, разом з волонтерською допомогою ми передавали його нашим бійцям на фронт і навіть на окуповану територію Луганщини.Ми більше віримо нашим читачам, а не зверхнім чиновникам,одна місячна зарплата яких більша від.редакційних затрат на 4 випуски газети.
Дарма говорити, що таким чином кормига тих, хто начебто відповідає за друковане слово, витравить і знищить українську незалежну пресу, так само, як знищила районні та міські україномовні газети(а також місцеве радіо, бібліотеки, книгарні - "жанри"різні, а начальство те саме).
Нещодавно пан Ткаченко
виголосив щось дуже мудре, - мовляв, головне не українізація,головне- просувати культуру.Навіть жестова мова, якою супроводжують теленовини, чітко означена національно.Яка ж культура й інформація переважає в сприйнятті міністра?
Безперечно, те, що відбулося з українською пресою за роки окупації Криму і Донбасу, два ковідні роки та роки лютневого путіноїдського вторгнення в Україну смертельно загрозливе для друкованого українського слова: "Кримська світлиця",
"Донеччина", "Бахмутський шлях","Дзвін Севастополя"-перше, що спадає на думку- вже ніколи не повернуться д о свого формату.Прикро, що допомогли їм загинути "не так тії вороги,як добрії люди"...Зараз на межі чи за межею виживання "Літературна Україна","Слово Просвіти", інші газети, які мають прекрасну історію боротьби за незалежність і створення її революційних хронік.Це розуміють бібліотеки, фонди
І наші читачі.Розуміють всі, крім представників влади, які вистріляють у небо мільйони фейєрверко-доларів на честь свого приходу у владу, але ніколи не підтримають українське видання, не видадуть "Кобзар", не поповнять бібліотеки дитячих будинків.Не дадуть грошей на видання фронтових бібліотечок для бійців.
І, як вони/владці, круто просунуті за кордон, не ввихаються, а ми - живі!Ми працюємо, пишемо, видаємося, не зважаючи на те, що нам фактично оголосили заборону на професію і на її оплату, і
перешкоджають нести людям інформацію українською мовою.
Але нам не звикати.Ми з України.І ми переможемо, бо вважаємо себе маленьким, але надійним підрозділом ЗСУ.
Чекайте "Слово Просвіти"!
Любов Голота
| Читайте також |
| Коментарі (0) |