... І чому я не читаю їхніх толстоєвських?

Давав сьогодні інтерв'ю для La Monde французькому колезі, автору детективів. Одне питання загнало в глухий кут.

Я не міг відповісти, чому читав мало, а зараз не читаю зовсім саме російських авторів. "Не хочу" - не відповідь. Так, я не читав навіть Достоєвського і Толстого, Тургенева теж. Чехова - лише два рассказіка. Хоча шкільні твори по цьому всьому писав аж гай шумів, на 5 балів. І сюжети перекладу, якщо що. Але не читав, чесне слово.

Зате разів 10 перечитав "Три мушкетери". І між російським детективом та рідкісним західним обирав західний. Мене не тягнуло до російських авторів. Підсвідомо. Ментально. Поки не було альтернативи, вимушено читав, що було в бібліотеці. Щойно з'явилися переклади хрінової текстової й поліграфічної якості - російські автори взагалі відійшли.

Винятки відомі - Довлатов, обидва Єрофеєви, Сорокін (не весь), Пелевін (не весь), Акунін (весь), ну Рибаков, Приставкін, Шаламов... Але це справді винятки. Загалом я погано пояснив колезі, чому мені французькі детективи навіть у російському перекладі прийнятніші за російські в оригіналі. Я й собі не можу пояснити.

Андрій КОКОТЮХА