Грузія, Вірменія -- маршрут нашого спецкора. Далі -- Туреччина
Наш спеціальний кореспондент Олександр Волощук нарешті озвався: "Нарешті дістався до інтернета. Пишу з Тбілісі.
Коротко про подальший шлях після Баку. Найцікавіше в Азербайджані трапилося поблизу Гянджі, де на трасі я зупинив машину, за кермом якої був ... рідний дядько президента жіночої футбольно команди "Легенда" (Чернігів) Володимира Магерамова - Махді. Це вкотре підтвердило, що світ тісний. На запрошення Махді ми (я і моя попутниця) погостювали у нього в селі Балагаджар.
Перші два тижні перебування у Грузії знаходились майже виключно на сході країни, в Кахетії. Поїздили по старовинних грузинських храмах і монастирях, походили по хащах Лагодехського заповідника. Грузія, як і завжди, залишається гостинною і привітною країною. Чудовий автостоп і красиві гори - це Грузія. Доброзичливі і безкорисливі люди - це Грузія. Смачні фрукти і виноград (на жаль, ще не дозрів) - це теж Грузія. І (уявіть собі), веселий священник, який за кермом машини п'є пиво, викидає порожню пляшку з вікна на узбіччя дороги, лається з дорожньою поліцією, а потім запрошує пасажирів (мене і Надію) до себе додому - це знову-ж таки Грузія...
Потім поїхали у гірську Тушетію - один з найбыльш важкодоступних районів Кавказу (на кордоні Грузії з Чечнею і Дагестаном). Туди йде дорога довжиною у 100 км і завширшки в одну машину. З одного боку - скелі, з іншого - урвище глибиною у кілька сотень метрів. Але яка краса, які ландшафти! На жаль, туристичний бізнес проник і туди, й у гірській Тушетії тепер "гостинність за гроші". Тож довелося жити в наметі...
Десять днів у Вірменії також були насиченими. Ми об'їздили більшу частину країни, навіть заїхали в Нагірний Карабах. Вірмени такі ж гостинні, як і грузини, хоча у них й немає такої традиції застілля, яка є в Грузії. Побачили багато християнських святинь і красиві
гори, я скупався в озері Севан, бачили перед собою засніжену вершину Арарата.
Щодо Нагірного Карабаху (ми відвідали Степанакерт і Шушу), то там йде спокійне розмірене життя. Карабах нагадав мені Придністров'я - хоча країна не визнана у світі, але це не заважає тамтешнім мешканцям цілком нормально жити.
17 липня повернулися в Грузію. Два дні перебували біля підніжжя гори Казбек (поставили намет поблизу старовинного Троїцького
монастиря), зараз у Тбілісі. Далі - три дні у Сванетіїї, Батумі (планую зустрітися там з українським консулом) і - в Туреччину".
| Читайте також |
| Коментарі (0) |