Григору Тютюннику - 90!
Сьогодні, 5 грудня, 90-літній ювілей видатного українського прозаїка-новеліста, перекладача, педагога, яскравого представника покоління "шістдесятників" Григора Тютюнника.
Непросте дитинство, в якому він змушений був швидко подорослішати, адже батька письменника заарештували та репресували як "ворога народу", коли Григору було лише 6 років, мало визначальний вплив на все його подальше життя.
Проза Григора Тютюнника – гостро соціальна. Тяжкі та виснажливі умови життя стали основою для багатьох майбутніх новел. Як казали дослідники його творчості, з біографії письменника народжувалися біографії його героїв. "Я ніколи нікому не казав неправди...", – казав він сам.
"Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй – і до друку. А працював неквапом, інколи важко, нещадно правлячи себе, до літератури ставився зі священною шанобою, з цнотливою ніжністю, як до матері... Він справді геніальний, тонкий за мовою і запобудовою характерів", – сказав про письменника Борис Олійник.
Творча спадщина Григора Тютюнника – це близько 40 новел, 5 повістей (одна, з яких незавершена), низка нарисів, статей, спогадів та листування.
Цікаво, що свою першу новелу "В сумерки"(1961) Тютюнник написав російською мовою.
Тоді старший брат Григорій звернувся до нього в листі: "От ти пишеш по-російськи… Ну що ж, як воно вже так склалося, пиши. Тільки знай, братику, мова – душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душуне через їхню мову, сиріч душу? Ти обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене!"
Вже після смерті брата, Григір переклав свої "Сумерки" українською мовою і відтоді писав лише нею. "Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах – так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої "Сумерки" на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті", – пише Григір Тютюнник.
В лютому 1963 року в одному листі він зазначив: ".. я, здається, остаточно вирішив: звернусь, мабуть, до рідної мови, бо не можна про Батьківщину говорити не батьківською мовою".
В 1989 році творчість Григора Тютюнника була посмертно відзначена Державною премією України імені Тараса Шевченка.
"Город – носій культури – русифікований, Донбас – давно, ще за Петра 1, село юродствує в русизмах, захід говорить на мові, провінціалізованій договірки... Можна, звичайно, про це не думати, писать – і точка. У всякому разі мова нас переживе", – стверджував Григір Тютюнник.
Тарас КРЕМІНЬ
Непросте дитинство, в якому він змушений був швидко подорослішати, адже батька письменника заарештували та репресували як "ворога народу", коли Григору було лише 6 років, мало визначальний вплив на все його подальше життя.
Проза Григора Тютюнника – гостро соціальна. Тяжкі та виснажливі умови життя стали основою для багатьох майбутніх новел. Як казали дослідники його творчості, з біографії письменника народжувалися біографії його героїв. "Я ніколи нікому не казав неправди...", – казав він сам.
"Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй – і до друку. А працював неквапом, інколи важко, нещадно правлячи себе, до літератури ставився зі священною шанобою, з цнотливою ніжністю, як до матері... Він справді геніальний, тонкий за мовою і запобудовою характерів", – сказав про письменника Борис Олійник.
Творча спадщина Григора Тютюнника – це близько 40 новел, 5 повістей (одна, з яких незавершена), низка нарисів, статей, спогадів та листування.
Цікаво, що свою першу новелу "В сумерки"(1961) Тютюнник написав російською мовою.
Тоді старший брат Григорій звернувся до нього в листі: "От ти пишеш по-російськи… Ну що ж, як воно вже так склалося, пиши. Тільки знай, братику, мова – душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душуне через їхню мову, сиріч душу? Ти обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене!"
Вже після смерті брата, Григір переклав свої "Сумерки" українською мовою і відтоді писав лише нею. "Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах – так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої "Сумерки" на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті", – пише Григір Тютюнник.
В лютому 1963 року в одному листі він зазначив: ".. я, здається, остаточно вирішив: звернусь, мабуть, до рідної мови, бо не можна про Батьківщину говорити не батьківською мовою".
В 1989 році творчість Григора Тютюнника була посмертно відзначена Державною премією України імені Тараса Шевченка.
"Город – носій культури – русифікований, Донбас – давно, ще за Петра 1, село юродствує в русизмах, захід говорить на мові, провінціалізованій договірки... Можна, звичайно, про це не думати, писать – і точка. У всякому разі мова нас переживе", – стверджував Григір Тютюнник.
Тарас КРЕМІНЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |