Граблі для Папи
Можна сказати, що Папі Франциску не повезло - після творчого і креативного поляка Івана Павла II уже не можна здивувати світ ні зустрічами з православними, ні кросівками замість пантофлів (пам'ятаєте, у Тичини: "А чи й собі поцілувать пантофлю Папи?"), ні годуванням бездомних. Все це вже було.
Лишилися два пункти подорожей, що так і зосталися недосяжними для знаменитого попередника Папи Франциска - Росія і Китай. І якщо Іван Павло II хоч по радіо пробував звертатися до блокованого комуністами Китаю ("В непробудимому Китаї..." Т.Шевченко), де, до речі, в підпіллі діє католицька церква з кількома мільйонами, якщо не десятками мільйонів вірних, то Папа Франциск хоче втрапити до Росії. Вона, хоч і менш блокована за Китай, але ноги папської там ще не було. Звісно, такий візит став би знаковим, але це прекрасно розуміють і в ФСБ та її філіалі РПЦ. Скільки б не називав Папа патріарха московського Кіріла братом, вовк від того вівцею не стане, хоч і натягне шкуру овечу.
Повідомляють інформагенції, що зустріч Папи з московським патріархом можлива десь у Фінляндії - ну хоч для ватиканської дипломатії і це символічно, адже Фінляндія - окраїна колишньої Російської імперії, але - не Росія. В саму ж Росію пускати його Путін не хоче. Про що (іншими словами, звісно) недавно заявив патріарший "міністр закордонних справ" митрополит Іларіон Алфєєв.
Власне, а для чого ця зустріч на граблях? Уже ж один раз зустрілися - у Гавані 2016 року. Місце символічне для обох сторін - для Москви це "подбрюшье" ненависних США, а для Ватикану - комуністична Куба. Та й годі. Жодних зрушень, жодних змін. Крім гіркого, щоправда, присмаку для українських греко- католиків... Нова зустріч, очевидно, точно так не дасть нічого.
Принаймні, коли для України Папа бажає миру, українці ввічливо промовчують - нам не потрібен просто мир при окупації Криму і Донбасу, при загрозі орди на кордонах, при практично щоденних смертях наших захисників. Власне, це і не мир. Нам треба мир після перемоги, як це мудро зауважував почесний православний патріарх Філарет.
А Папа Франциск навіть не ставить питання ні про канонізацію славного митрополита Андрея Шептицького, беатифікація якого, певно, побила всі рекорди по тривалості (в той час як мало кому відомого католицького архієпископа Львова часів Шептицького канонізував ще Іван Павло II), ні про надання УГКЦ хоч і формально- почесного, але для самопотіхи потрібного греко-католикам статусу патріархату. І толку тоді, що папа Франциск знає кілька фраз українською?
Василь ЧЕПУРНИЙ
Лишилися два пункти подорожей, що так і зосталися недосяжними для знаменитого попередника Папи Франциска - Росія і Китай. І якщо Іван Павло II хоч по радіо пробував звертатися до блокованого комуністами Китаю ("В непробудимому Китаї..." Т.Шевченко), де, до речі, в підпіллі діє католицька церква з кількома мільйонами, якщо не десятками мільйонів вірних, то Папа Франциск хоче втрапити до Росії. Вона, хоч і менш блокована за Китай, але ноги папської там ще не було. Звісно, такий візит став би знаковим, але це прекрасно розуміють і в ФСБ та її філіалі РПЦ. Скільки б не називав Папа патріарха московського Кіріла братом, вовк від того вівцею не стане, хоч і натягне шкуру овечу.
Повідомляють інформагенції, що зустріч Папи з московським патріархом можлива десь у Фінляндії - ну хоч для ватиканської дипломатії і це символічно, адже Фінляндія - окраїна колишньої Російської імперії, але - не Росія. В саму ж Росію пускати його Путін не хоче. Про що (іншими словами, звісно) недавно заявив патріарший "міністр закордонних справ" митрополит Іларіон Алфєєв.
Власне, а для чого ця зустріч на граблях? Уже ж один раз зустрілися - у Гавані 2016 року. Місце символічне для обох сторін - для Москви це "подбрюшье" ненависних США, а для Ватикану - комуністична Куба. Та й годі. Жодних зрушень, жодних змін. Крім гіркого, щоправда, присмаку для українських греко- католиків... Нова зустріч, очевидно, точно так не дасть нічого.
Принаймні, коли для України Папа бажає миру, українці ввічливо промовчують - нам не потрібен просто мир при окупації Криму і Донбасу, при загрозі орди на кордонах, при практично щоденних смертях наших захисників. Власне, це і не мир. Нам треба мир після перемоги, як це мудро зауважував почесний православний патріарх Філарет.
А Папа Франциск навіть не ставить питання ні про канонізацію славного митрополита Андрея Шептицького, беатифікація якого, певно, побила всі рекорди по тривалості (в той час як мало кому відомого католицького архієпископа Львова часів Шептицького канонізував ще Іван Павло II), ні про надання УГКЦ хоч і формально- почесного, але для самопотіхи потрібного греко-католикам статусу патріархату. І толку тоді, що папа Франциск знає кілька фраз українською?
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |