Гостини для божих комах

Літуючи в Горовому Гнізді, ми не споживали цукор. Тільки сушені ягоди, в’ялені фруктові пастили і мед. Діда Андрія знали пасічники, і вони радо ділилися своїм продуктом. А ми ділилися цукром і ласощами, які залишали відвідувачі, з бджолами. Розмивали їх у воді і підливали в бляшане коритце. Натомлені, кволі комахи спускалися до годівниці. Відпочили, підживилися і полетіли далі. Через це він не викошував і латки квітів на обійсті. У дворі весь час чулося бджолине гудіння – пречудова мелодія, що зливалася з дзюрчанням струмка. Як гарно було дрімати під неї в пору полуденної спеки!

Казав: «Якби бджоли зникли з лиця землі, то людство не прожило б і чотирьох років. Добру третину їжі, яку їмо, запилюють ці «божі комахи». А дехто дивувався з рясної урожайності нашого саду-городу…

Вчив розпізнавати «правдивий мед». Ознаки прості й надійні. Капнути мед на тильний бік долоні й перевернути руку. Справжній мед залишиться на ній, не стікатиме, скільки б не тримали руку. Якщо ж, розтерти мед, він всотається в шкіру і рука не буде липкою. Ще один спосіб – візуальний, можна сказати – дивовижний. Налити дещицю меду в глибоку миску, долити стільки ж чистої води. Круговими рухами повільно хилитати мискою. Добрий мед не розчиниться в холодній воді, натомість на його поверхні з’явиться кристалічний рисунок у формі стільників, із яких його викачали. Вражаючий візерунок!

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Золотий час". (Фрагменти з книги, що готується до друку).