Голова і серце в ізоляції

В карантинному нудьгуванні з банкою пива біля телевізора саме впору згадати Нельсона Манделу. Цей чоловік, борець із апартеїдом, відсидів 27 років в одиночній камері в тюрмі посиленого режиму. Лише раз на півроку дозволялося написати листа. Незважаючи на це, за кореспонденцією навчався в Лондонському університеті за програмою дистанційної освіти і отримав ступінь бакалавра юридичних наук. Вивчав мови. В тому числі – мову серця з тюремниками. «Говорячи з людиною тією мовою, яку вона розуміє, ти говориш з її головою. Якщо ти говориш з людиною її рідною мовою, ти говориш з її серцем».

Після відсидки став президентом ПАР, удостоєний Нобелівської премії за мир та купи інших високих відзнак. У 80 років одружився. Помер у віці 95 років, знаний у цілому світі. Одним словом, відбувши третину життя в жорсткій ізоляції, устиг усе. І навіть більше. Наприкінці життя зізнавався: «Я твердо засвоїв, що відвага – це не відсутність страху, а перемога над ним. Відважна людина – це не та, що не відчуває страху, а та, що з ним бореться».

(На світлині - "рідна" камера Нельсона Мандели).

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Різнотрав'я".