Гоголь прадавнього ворога

Прадавній ворог вважає його своїм великим письменником, забуваючи про Наріжного, про Сомова-Байського та про Квітку-Основ"яненка та приписуючи тільки йому те, що він подарував їхньому письменству наше сонце. Його катували столицею як кожного провінціала, але як уродженця сонячної та апениноподібної Старої Гетьманщини його ще й катували нестерпним та туберкульозним петербурзьким климатом й це подвійне катування не могло не включити потужну ностальгію літературно обдарованої людини, породжуючи безліч надяскравих метафор та циклопичних гіпербол, примушуючи й теперішнього слов"янизованого угро-фіна або ж нащадка поґвалтованих монголами північних слов"ян вважати своєю та майже рідною ту частину великого українського архипелагу, яка зараз є Полтавщиною й на це не має ради й тому наша війна проти РФ триватиме вічно ( як й війна РФ проти нас).

Він конвертував свою ностальгію у прибуток - він розважав пітерських паничів українським фолькльором, погано знаючи цей фолькльор та, фактично, перебрeхуючи та вигадуючи його й за це його шпетитиме сумлінний та жорстокий Куліш. Євразійський сокирний климат, який передбачав трохи що не піврічну відсутність ясних днів, який передбачав темну осінь, що починається влітку й не менш темну зиму, що триває до перших липневих посух, примусив та спонукав його створити цілу низку злостивих та жовчних карикатур на великоросійський хартленд, але попри приятелювання із малоросійськими збирачами старогетьманської спадщини та полонизованими правобережними русинами, він вперто лишався людиною Імперії. Зі святом, панове...

Ігор СКРИПНИК