Французька революція (перша, але не остання)
Передмова.
У 1789 році Франція була подібною на котел, в який налили води, накидали приправ, закинули овочів і чекають, що з ним буде. І ось котел плюється гарячими краплями, бурхливо реагує на нові додатки, але не перестає кипіти.
Чому так сталось?
Здається, що все зрозуміло: абсолютистська монархія довела країну до зубожіння, знать потапала в розкоші, а народ голодував.
Але нє. Взагалі не так.
Франція кінця 80-х років XVIII століття - це процвітаюча країна. Промисловість розвивається (поступаючись лише Англії), торгівля теж, навіть сільське господарство, яке досі перебувало на рівні Середньовіччя, засвоює нові тенденції. Знать багатіє, але багатіють і буржуа, вкладаючись у важку промисловість і торгівлю.
Могутня армія і сучасний флот йдуть довіском.
Біда була лише в тому, що прибутки власне державного (читай - королівського) бюджету не зростали. Король, як це не дивно, був бідним монархом у багатій країні. Надзвичайно неефективна система збору податків, повсюдна корупція, феодальні порядки...
Головною перепоною на шляху до реформ були місцеві парламенти. Вони існували ще з Середньовіччя у кожній провінції, а також у Парижі і могли своїми рішеннями скасовувати королівські укази. При цьому велика кількість французів вважали парламенти запорукою власної свободи і протидією деспотії.
За рік до сходження на престол Людовіка XVI, парламенти приструнили: розпустили і посадовили в них королівських чиновників. Але молодий Людовік, почувши, що розпуск парламентів дуже критикують, повернув все "як було". Він дуже хотів зслужити любов підданих.
Перший міністр, мсьє де Мопу, який і приструнив парламенти, тоді сказав: "Я виграв для короля битву, яка тривала сотні років. Але якщо він хоче її програти - це його воля".
Але ані аристократія, ані буржуазія не прагнули скидати короля. Буржуазія хотіла лише трошки більше прав, а аристократія - кращого контролю над бюджетом. Та й навіщо їм було бунтувати? Прибутки зростали, король був нерішучим, але дуже приємним в особистому спілкуванні, освіченим і популярним серед простолюду, Франція багатіла і розвивалась.
А потім закипіло.
Арсен ЧЕПУРНИЙ
У 1789 році Франція була подібною на котел, в який налили води, накидали приправ, закинули овочів і чекають, що з ним буде. І ось котел плюється гарячими краплями, бурхливо реагує на нові додатки, але не перестає кипіти.
Чому так сталось?
Здається, що все зрозуміло: абсолютистська монархія довела країну до зубожіння, знать потапала в розкоші, а народ голодував.
Але нє. Взагалі не так.
Франція кінця 80-х років XVIII століття - це процвітаюча країна. Промисловість розвивається (поступаючись лише Англії), торгівля теж, навіть сільське господарство, яке досі перебувало на рівні Середньовіччя, засвоює нові тенденції. Знать багатіє, але багатіють і буржуа, вкладаючись у важку промисловість і торгівлю.
Могутня армія і сучасний флот йдуть довіском.
Біда була лише в тому, що прибутки власне державного (читай - королівського) бюджету не зростали. Король, як це не дивно, був бідним монархом у багатій країні. Надзвичайно неефективна система збору податків, повсюдна корупція, феодальні порядки...
Головною перепоною на шляху до реформ були місцеві парламенти. Вони існували ще з Середньовіччя у кожній провінції, а також у Парижі і могли своїми рішеннями скасовувати королівські укази. При цьому велика кількість французів вважали парламенти запорукою власної свободи і протидією деспотії.
За рік до сходження на престол Людовіка XVI, парламенти приструнили: розпустили і посадовили в них королівських чиновників. Але молодий Людовік, почувши, що розпуск парламентів дуже критикують, повернув все "як було". Він дуже хотів зслужити любов підданих.
Перший міністр, мсьє де Мопу, який і приструнив парламенти, тоді сказав: "Я виграв для короля битву, яка тривала сотні років. Але якщо він хоче її програти - це його воля".
Але ані аристократія, ані буржуазія не прагнули скидати короля. Буржуазія хотіла лише трошки більше прав, а аристократія - кращого контролю над бюджетом. Та й навіщо їм було бунтувати? Прибутки зростали, король був нерішучим, але дуже приємним в особистому спілкуванні, освіченим і популярним серед простолюду, Франція багатіла і розвивалась.
А потім закипіло.
Арсен ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |