Європейська дипломатія
Помаранчева кепка на моїй антресолі нагадала про дещо незвичний епізод з далекого минулого
Зранку 22 листопада 2004 року, наступного дня після вкрадених виборів, четверо дипломатів українського посольства у Вашингтоні, в тому числі і я, зробили заяву протесту. Зранку 23 листопада трапилося те, що ніхто собі уявити не міг: у Києві стояв Майдан, почалася Помаранчева революція.
У мене почав розриватися телефон. Подзвонив Річард Фонтейн з офісу сенатора МакКейна і сказав, що сенатор нас підтримує. Подзвонила моя подруга з німецького посольства і стислим від емоцій голосом сказала, що ми молодці. Подзвонили колеги з польського посольства і сказали багато теплих слів, а на завершення - пообіцяли, що вже сьогодні посольства ЄС у Вашингтоні виступлять із заявою на нашу підтримку.
Наступного дня поляки подзвонили і сказали, що заява буде не від всіх країн ЄС, а тільки від найбільших і найсміливіших друзів України. Наступного дня подзвонили і сказали, що заява буде тільки від польських дипломатів, бо вони і є наші найбільші друзі. Потім подзвонили і сказали, що вони звичайно найбільші друзі, але текст треба все ж таки узгодити і з просто середніми друзями. Ще через день подзвонили і сказали, що потрібний все ж таки консенсус ЄС і що нам подзвонять з цього приводу із нідерландського посольства, оскільки Нідерланди тоді головували.
Пройшов майже місяць. Ми вже й забулися про цю історію. І тут перед Різдвом – дзвінок з нідерландського посольства! На знак підтримки нас вирішили запросити у ресторан, а в ресторані подарували кожному по помаранчевій кепці з нідерландським логотипом!
Та кепка і досі лежить десь в Києві на антресолі. Нагадує мені як він іноді виглядає – консенсус.
Олександр ЩЕРБА
"Главком"
Зранку 22 листопада 2004 року, наступного дня після вкрадених виборів, четверо дипломатів українського посольства у Вашингтоні, в тому числі і я, зробили заяву протесту. Зранку 23 листопада трапилося те, що ніхто собі уявити не міг: у Києві стояв Майдан, почалася Помаранчева революція.
У мене почав розриватися телефон. Подзвонив Річард Фонтейн з офісу сенатора МакКейна і сказав, що сенатор нас підтримує. Подзвонила моя подруга з німецького посольства і стислим від емоцій голосом сказала, що ми молодці. Подзвонили колеги з польського посольства і сказали багато теплих слів, а на завершення - пообіцяли, що вже сьогодні посольства ЄС у Вашингтоні виступлять із заявою на нашу підтримку.
Наступного дня поляки подзвонили і сказали, що заява буде не від всіх країн ЄС, а тільки від найбільших і найсміливіших друзів України. Наступного дня подзвонили і сказали, що заява буде тільки від польських дипломатів, бо вони і є наші найбільші друзі. Потім подзвонили і сказали, що вони звичайно найбільші друзі, але текст треба все ж таки узгодити і з просто середніми друзями. Ще через день подзвонили і сказали, що потрібний все ж таки консенсус ЄС і що нам подзвонять з цього приводу із нідерландського посольства, оскільки Нідерланди тоді головували.
Пройшов майже місяць. Ми вже й забулися про цю історію. І тут перед Різдвом – дзвінок з нідерландського посольства! На знак підтримки нас вирішили запросити у ресторан, а в ресторані подарували кожному по помаранчевій кепці з нідерландським логотипом!
Та кепка і досі лежить десь в Києві на антресолі. Нагадує мені як він іноді виглядає – консенсус.
Олександр ЩЕРБА
"Главком"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |