Єврейська мобілізація блогерів

США настирливо накидають думку про власну ексклюзивність у вирішенні складних міжнародних проблем, які стосуються Української держави. Росія вже давно веде з Україною інформаційну війну на знищення.

Днями міністр закордонних справ України та відомий медіамагнат Петро Порошенко змушений був визнати, що "у світовому інформаційному просторі спостерігається значна кількість упереджених і негативних щодо України повідомлень і коментарів, що зачіпають найрізноманітніші аспекти політичного, економічного, соціально-гуманітарного життя українського суспільства".

Міністр підкреслив, що часто можна спостерігати, коли такі коментарі стосовно України надаються цілеспрямовано, відповідно до певного розробленого сценарію і послідовності. Порошенко наголосив, що "за всім цим стоять свідомі спроби маніпулювання думкою українців, суспільством і політиками".

Іншими словами, все очевиднішою стає потреба у "реабілітації" дискредитованої у минулому, але наразі актуальної як ніколи практики державної агітації та пропаганди.

Захопившись впровадженням в Україні стандартів ліберальної демократії, ми якось не помітили тих кардинальних змін у геополітичній архітектурі, які вимагають якісно нових підходів до державного управління, особливо в інформаційно-гуманітарній сфері.

Тим часом сьогодення та міжнародний досвід вказують, що "агітація і пропаганда" стали невід'ємною складовою політики провідних країн світу.

Ось лише кілька прикладів.

У США при Міністерстві оборони успішно діє державна структура - "підрозділ стратегічних комунікацій", мета якого "завойовувати розум і серце" своїх громадян та людей, що проживають за межами цієї країни.

Під такі комунікації підпадає все - від зв'язків з громадськістю до народної дипломатії та інформаційних операцій.

Лише в 2009 році з федерального бюджету США для утримання цього підрозділу було виділено 4,7 мільярдів доларів, з них 547 мільйонів - на зв'язки з громадськістю.

Пропагандою по-американськи займаються 27 тисяч чоловік. У творчому багажі цього відомства блискучі медійні кампанії з вербування вояків до армії США, підготовка відео сюжетів, прес-релізів і радіоінтерв'ю відповідного ідеологічного спрямування, яке Міноборони розсилає для публікації і трансляції на телебаченні та радіо під маркою оригінальних репортажів, без будь-якого згадування про Пентагон.

Не має потреби детально зупинятися на досвіді Росії, інформаційний ресурс якої вже давно перетворено на потужну агітаційно-пропагандистську машину Кремля.

Чого лише варті численні російські фільми та серіали, які заповнили кіно- і телеекрани країн пострадянського простору, що нав'язують кремлівський "правильний" погляд на життя.Згадаймо також про телеканал Russia Today, який охоплює супутниковим мовленням територію практично усіх континентів, доступний у мережах кабельного телебачення у більшості країн Європи.

Професійні журналісти із сучасних телестудій доброю англійською мовою несуть у широкі маси новини, коментарі, аналітику, подані, звичайно, у вигідному для Росії світлі.Повідомлень про вбивства російських правозахисників та журналістів, розгін демонстрацій опозиції, вибухи на шахтах чи дебоші неонацистів ви там не побачите.

Навіть у часи кризи Китай виділив з держбюджету 6 мільярдів доларів США на створення та розповсюдження іноземними мовами телерадіопрограм прокитайського змісту у країнах світу.

У Франції для налагодження державної пропаганди засновано спеціальний телеканал France 24, international news 24/7. Французький уряд впевнений, що через цей канал світ побачить "увесь блиск Франції".

Аналогічний проект підтримує емірат Персидської затоки Катар, який фінансує відомий новинний багатомовний канал al-Jazira. Катарці вважають телевізійний ринок надто важливим, аби відати його на відкуп чужинцям.Такий крок розглядається як відповідь на арабомовні канали al-Hurra и Radio Sawa, що їх утримують США.

У Німеччині питанням інформування населення займається відомство Федерального уряду з питань роботи зі ЗМІ, загальна чисельність якого складає 500 осіб, а загальний бюджет на інформаційні цілі - 20 мільйонів євро.

Для України можливо більш повчальним стане досвід Республіки Ізраїль. Впродовж багатьох років ця держава бореться за право власного існування у ворожому оточенні. І саме сьогодні, коли у світі все більше відгонить порохом, Ізраїль повертається до практики державної агітації і пропаганди.

При цьому, нагадаємо загальновідомий факт, що євреї відчувають історичну небезпеку і потребу найперше діяти, а не говорити.

Так, у травні 2009 року за пропозицією прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаніягу створено Міністерство у справах пропаганди та діаспори з відповідними структурою, функціями, бюджетом та повноваженнями для проведення широкої роз'яснювальної роботи як всередині країни, так і за кордоном.

Потреба у його створенні з особливою гостротою постала після другої ліванської війни та операції "Литий свинець". Ізраїльтяни зрозуміли, що існуюча система інформаційної політики неефективна.Було вирішено сконцентрувати раніше розпорошені по різних місцях інформаційні структури в рамках окремого міністерства, включивши до його складу прес-службу при міністерстві глави уряду, урядове бюро преси, урядове бюро рекламних публікацій, управління телерадіомовлення, а також різні служби по лінії зв'язків з єврейською діаспорою.Міністерство налагодило механізми співпраці з МЗС, Міноборони, розвідувальною службою "Моссад", численними неурядовими організаціями. Отже фактично створено "єдиний фронт" ізраїльської пропаганди.

Один цікавий штрих. Ізраїльський уряд у 2009 році оголосив набір добровольців до "армії" блогерів, які крім івриту володіють іноземними мовами, для участі у "роз'яснювальній" кампанії в антисемітських блогах і форумах в інтересах Ізраїлю.
Тільки у перші дні на цей заклик відгукнулося більше тисячі єврейських патріотів.

Отож, настав час усвідомити, що українці не мають іншої альтернативи, аніж гідно й адекватно відповідати на інформаційні виклики сучасності. Хто б завтра не прийшов до влади, він буде змушений займатися державною пропагандою та агітацією, якби її не називали - "стратегічними комунікаціями" чи "роз'яснювальною роботою".

Бо лише так в умовах глобальних інформаційних війн можна відстоювати власні національні інтереси.

Ігор Радзієвський, Богдан Червак, спеціально для УП (скорочено)