Джойс = русскій мір

"Яд толстовської "правди" подіяв на роман передовсім, як на певну органічну цілісність, як на певну літературну форму. Він (Толстой) почав її систематично умертвляти. Розрихлений, у стані розкладу, зміст його безсило розпливається в "роман без героя", "роман-поток". Врешт розпухає він у слизьку потвору Джойсового "Улісса". Перший наслідок толстоєвщини - Пруст".

Це написано 1936 року українцем Євгеном Маланюком. Я не знавець літератури і творчості цього автора. Може, це мій недолік. Навіть напевне. Але Маланюк теж не знав, що 1970 року народжуся я. Той, чиї думки й висновки про Джойса суголосні з його висновками.

Він робить фахові, аналітичні висновки. Я - інтуїтивні, світоглядні. І ось український письменник ще коли знайшов те, чого мені бракувало. Джойс і Пруст - породження російської пропаганди. Це Росія активно імпортувала Толстого і Достоєвського (стаття Маланюка називається "Толстоєвський") в західний світ як щось велике, неповторне, варте ідейного та ідеологічного наслідування. Результат: посконне російське занудство, самокопання, яка при цьому мало бодай трошки сюжету й певної динаміки, звелося до форми без сюжету, форми як чогось самодостатнього. Форму творити дуже просто.

А українці - чемпіони з пошуку простих шляхів кудись. Обрали Зеленського як політика. Беруть за основу Джойса як вершину світового письменства. А в основі того й іншого вибору - русский мир. Безглуздий та нещадний. Отже, Джойс = русский мир. Нарешті!

Андрій КОКОТЮХА