Нема "морпіхіні"!
Інформаційний привід для цього допису - покруч "морпіхиня", який чомусь прирівнюють до природних фемінітивів на кшталт "вчителька".
Вкотре напишу: ці словечка творять ті, в кого нема відчуття української мови. Вони нею напевне якось через пень-колоду говорять, але точно не читають. І, головне, не читали ніколи.
Звідки в мене, того, хто 10 років учився в російській школі, відчуття мови? Дуже просто - ідентичність + підсвідомість. Я з 7 років ЧИТАВ здебільшого українською. Причина: цікаві мені книжки російською були в дефіциті. Зате були українські переклади, здається, з усіх можливих мов. Мені на день народження, на 7-річчя, подарували першу власну книгу: "Коли ще звірі говорили" Івана Франка. Зачитаною до непридатного стану була "Сто пригод Барвінка та Ромашки" Богдана Чалого (потім дізнався - там великий внесок Павла Газового). Всеволод Нестайко, Анатолій Костецький, Віктор Близнець, Василь Лисенко - ці автори для школярів володіли українською ідеально. А перекладачі Дюма, Стівенсона, Марк Твена і Гашека, не кажучи вже про Бокаччо і Жоржі Амаду (привіт, старий Пако) перекладали не механічно - адаптували до української.
Нинішні ж творчині механікинь, практикинь, морпіхинь та інших членкинь не просто не мають відчуття мови - вони не всотали в себе зразки її писемного вживання. Не треба мені тут в 100500-те згадувати, що десь хтось у 19 ще столітті вжив у маргінальному, спрямованому на вузьку аудиторію, слово "членкиня". Я завжди відповідаю: слово "хуй" теж вживають, але чомусь "членкиня" - добре, а те інше слово - фу. І ще чекаю чергу на блокування ідіотикинь, котрі прийдуть жартувати про "пан письменниця". Ні. Пані - це слово, яким звертаються до жінки. Пан - до чоловіка. Проте "пані письменник" - неправильна конструкція. Бо є слово "письменниця". А ось слова "морпіхиня" - нема. І політикиня, математикиня тощо, теж нема. Тут або пані математик, або математичка: у нас у школі було географічка, біологічка, навіть фізручка. В україномовних школах Ніжина (їх було 12 із 14-ти) теж так само.
Вчіть українську мову.
Андрій КОКОТЮХА
Вкотре напишу: ці словечка творять ті, в кого нема відчуття української мови. Вони нею напевне якось через пень-колоду говорять, але точно не читають. І, головне, не читали ніколи.
Звідки в мене, того, хто 10 років учився в російській школі, відчуття мови? Дуже просто - ідентичність + підсвідомість. Я з 7 років ЧИТАВ здебільшого українською. Причина: цікаві мені книжки російською були в дефіциті. Зате були українські переклади, здається, з усіх можливих мов. Мені на день народження, на 7-річчя, подарували першу власну книгу: "Коли ще звірі говорили" Івана Франка. Зачитаною до непридатного стану була "Сто пригод Барвінка та Ромашки" Богдана Чалого (потім дізнався - там великий внесок Павла Газового). Всеволод Нестайко, Анатолій Костецький, Віктор Близнець, Василь Лисенко - ці автори для школярів володіли українською ідеально. А перекладачі Дюма, Стівенсона, Марк Твена і Гашека, не кажучи вже про Бокаччо і Жоржі Амаду (привіт, старий Пако) перекладали не механічно - адаптували до української.
Нинішні ж творчині механікинь, практикинь, морпіхинь та інших членкинь не просто не мають відчуття мови - вони не всотали в себе зразки її писемного вживання. Не треба мені тут в 100500-те згадувати, що десь хтось у 19 ще столітті вжив у маргінальному, спрямованому на вузьку аудиторію, слово "членкиня". Я завжди відповідаю: слово "хуй" теж вживають, але чомусь "членкиня" - добре, а те інше слово - фу. І ще чекаю чергу на блокування ідіотикинь, котрі прийдуть жартувати про "пан письменниця". Ні. Пані - це слово, яким звертаються до жінки. Пан - до чоловіка. Проте "пані письменник" - неправильна конструкція. Бо є слово "письменниця". А ось слова "морпіхиня" - нема. І політикиня, математикиня тощо, теж нема. Тут або пані математик, або математичка: у нас у школі було географічка, біологічка, навіть фізручка. В україномовних школах Ніжина (їх було 12 із 14-ти) теж так само.
Вчіть українську мову.
Андрій КОКОТЮХА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |