Дощик і борщик

Цілісіньку ніч працювала небесна пральня: Перун виполіскував од улежалої стужі хмаровиння. Крізь сон я, здається, навіть чув торохтіння праників... Хоча... Може, це вітрець потемки зашпортався у нехитрих пластиковий "тарахкулках", які сусіда колись прилампічив на грядках, щоб одгонити пернатих любителів ягід.

Пуща все ще дрижакувато тримає на собі старцівську брунатно-руду лахманину торішнього листя і глиці, але це вже тлінь, що розлізається на очах. Блимаючи плюшевим тілом моху, смарагдовими пучками чистотілу і жалкої кропиви.
Хмари гуртуються, пожадливо впиваються ярою силою і добрішають: милостиво цідячи з того бенкетування землі гомеопатичні цівочки погідного сонечка.

А синиці ж божеволіють! Убралися в новенькі жупанці, всілися під склепіннями сосон і несамовто цявчать веснянок: "прийди-прийди-прийди!!!!"

Скубу кропивицю, нашпигуючи бадьором пучки. Скубу і в тон синицям виспівую:

Прийди, прийди, дощику,
Зварим тобі борщику
З кропиви!

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ