Доки нас не знають - відгризатимуть

Як би ми не пишалися українською літературою, але є нехитрий спосіб виміряти її справжній тонус у світі: кількість гасел у багамовному розділі "Українські письменники" у Вікіпедії.

Взагалі таких розділів понад 60. Це вже не погано. Але лише 4 мовні редакції мають в активі понад 100 гасел про українських письменників:

московська - 610;
німецька - 235;
польська - 157;
англійська - 148.

При чому московська як завжди гібридна. Не пропонує поняття "Українські письменники" - натомість "Письменники України". Ну й пакують у цю категорію всіх булгакових із ільфо-пєтровими. Виходить реально українських письменників там не більше 300.

Але все одно - це найбільша увага до нашого письменства.

Середнячки:
* вірменська - 88;
* чеська - 72;
* французька - 60;
* білоруська - 43;
* хорватська - 33;
* румунська - 30;
* італійська - 26;
* каталонська - 25;
* шведська - 21.

Ото і все. Решта не мають і двох десятків статей, як правило гасла вичерпуються Франком, Українкою, Шевченком і всюдисущим вікіманом Курковим, чиї агенти створили чи не найбільше мрвних статей про цього генія сучасности.

Коротше: українських письменників та нашої літератури не бачать ЗОВСІМ Балкани (крім Хорватії), все Середземномор'я (крім Каталонії), нарочито ігнорує голандомовна кількамільйонна Вікі (4 гасла про українських письменників, порівняйте з московським блоком - 324 гасла! Потім не дивуйтеся чому Голландія голосувала проти Євроугоди з Україною).

У підсліпуватих на українську літературу редакцій у жалюгідний десяток гасел постійно вписують лікаря Амосова, Гоголя, Нікалая Островського, Алєксієвіч і Симона Петлюру. Можуть порадувати самотнім Жаданом або Андруховичем, якому чомусь вкладають в уста любов до московської мови.

Треш. Повна відсутність наших культових фігур у сильних 100 000+ мовних редакціях Вікі. І це, звісно, дзеркало загальної картини "просування української культури" закордоном. І пряма причина того, що нам так важко шукати союзників навіть у Європі, особливо коли діло доходить до війни з Ордою.

Натомість ординські Пушкіни з Толстими і Пєлєвіними - на всіх мовних редакціях. Видно що "культурну пропаганду" там рухають з азартом - по якихось своїх, невидимих для стороннього ока каналах.

Звісно, можна зазирнути до македонців чи албанців. І побачити, що їхні літератури не вшанували навіть порожніми категоріями більшість мовних спільнот Вікі.

Але колись же фізичний розмір України має перейти в якість. Инакше нас будуть об'їдати - у тч територіяльно - більш верткі сусіди, яким не облом наскирдувать понад 200 мовних статей про нуднєйшого богохульника Толстого.

Ростислав МАРТИНЮК