реклама партнерів:
Головна › Новини › Анонси подій
До 305-х роковин Батуринської трагедії
10-Лис-13 1266 5.0 7
13 листопада цього року Україна відзначатиме 305-ті роковини Батуринської трагедії.

Про події тодішні і нинішні розмова з представником Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковим співробітником Сергієм Бутком.

- Сергію Володимировичу, як з позицій сьогоднішньої історичної науки оцінюються події в Батурині?
- Це однозначно одна з найбільших трагедій в українській історії. Вже не піддається сумніву факт жорстокого і безжального винищення багатьох тисяч не лише чоловіків-захисників Гетьманської столиці, а й мирних жителів, незалежно від віку і статі.
Коротко історія події виглядає так. За часів правління Івана Мазепи Батурин перетворився на центр політичного життя Гетьманщини. Тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта України.

Гетьман Мазепа, як відомо, сподівався під шведським протекторатом здобути для України державну самостійність і незалежність від тиску й панування Москви. Тому наприкінці жовтня 1708 року вирушив на зустріч зі шведським королем Карлом ХІІ. Дізнавшись про це, Петро І наказав князю Меншикову знищити Батурин.

Гетьманська столиця героїчно боронилася, кілька разів вдало відбиваючи атаки російського війська. І тільки зрада Прилуцького наказного полковника Івана Носа, який показав росіянам таємний хід, призвела до захоплення Батурина…
Звірство, з яким були знищені не лише захисники міста, а й жінки, старі, діти, вразило тоді не лише Україну, а й всю Європу. Було жорстоко вбито за різними підрахунками 11–14 тисяч людей. Батурин було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі. Чого вартий лише той факт, що знищено було п’ять церков, тобто для загарбників не було вже нічого святого.

- Але ж не секрет, що довгий час історія Батурина подавалась інакше або просто замовчувалась?
- Дійсно, досить довго навіть сама історична постать Івана Мазепи подавалася негативно, як зрадника. Та зі здобуттям Україною незалежності сторінки історії нашої держави стали розкриватися повніше, я би сказав, правдивіше. Тож і про Батуринську трагедію заговорили на повний голос. І на державному рівні в тому числі: 14 червня 1993 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 445, відповідно до якої утворено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Розпочався період відновлення історичної справедливості.

При цьому варто зауважити, що реальні зрушення у створенні заповідника відбулися із прийняттям «Комплексної програми збереження пам’яток Державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт Батурина».
Ця програма була затверджена 17 серпня 2002 року відповідною постановою уряду, а реально почала працювати вже у 2003-му. Крім того, ця програма вперше передбачала реальне фінансування. А у 2007 році на відтворення об’єктів заповідника уряд Януковича виділив понад 120 мільйонів гривень. У тому ж році закладу надано статус національного.

За ці роки в Батурині зроблено чимало. До цього доклали значних зусиль і українські та, насамперед, чернігівські історики-науковці на чолі з головою обласної організації краєзнавців України Олександром Коваленком, і місцеві краєзнавці, і безпосередньо колектив заповідника. Та, мабуть, зусилля істориків не мали б такого яскравого, вражаючого результату без активної підтримки державної і, передовсім, обласної влади. Знаю, що голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, як людина небайдужа до нашої історії, особисто і дуже активно переймався питаннями розбудови заповідника, втручався у розв’язання будь-яких проблем, що виникали на цьому шляху.

- Чи не трапиться з Батурином так, як часом в нас буває: з виникненням в області нових об’єктів, інтерес до вже створених згасає?
- Я так не думаю. Інтерес до Гетьманської столиці на сьогодні великий. Сюди пролягають екскурсійні маршрути не тільки з усіх куточків України, а й з інших держав. Та й робота з розвитку заповідника, удосконалення його музейних експозицій триває.

16 серпня у Батурині підписано угоду про співпрацю між Українським інститутом національної пам’яті та Національним історико-культурним заповідником «Гетьманська столиця».
Завдяки допомозі голови облдержадміністрації та Бахмацької районної ради до Дня незалежності України відтворено пам’ятник П.І.Прокоповичу на його могилі.

Цього року започатковано фестиваль-конкурс імені Андрія Розумовського, знаного мецената, сина гетьмана Кирила Розумовського, який за свого гетьманства фактично повернув Батурин до нового життя. Відтворено пам’ятний надгробок К.Розумовського, встановлений на своєму історичному місці у Воскресенській церкві – усипальниці гетьмана (на виконання розпорядження Прем’єр-міністра України від 15 травня 2003р.).

Тривають масштабні роботи із завершення скульптурної композиції «Гетьмани. Молитва за Україну». У даний час за сприяння Президента України завершуються роботи зі спорудження скульптури Покрови.
Отже, «Гетьманська столиця» розвивається і готова дивувати відвідувачів новими об’єктами й відкриттями.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:пасічник Прокопович, Чернігівська ОДА, Батурин, Гетьман Мазепа


Читайте також



Коментарі (7)
avatar
1
тільки не треба забувати, що починали відродження Батурина не влада, а "Просвіта" і Рух, коли послідовно завершили там два знамениті походи "Дзвін- 90" і Козацькими шляхами" (1991) -- вони мали такий розголос, що на зустрічі виходили старе й мале. А до Батурина їхала маса народу з усієї України -- в тому числі, і тодішній голова Нацбанку Віктор Ющенко, що скромно стояв у коридорі під час проведення вечора.
avatar
2
Ющенко й зараз, як і перед останніми президентськими виборами скромно стоїть у коридорі АП: за вказівками...
avatar
3
Шерше ля фам, панове!
Якби Іван Степанович в той вирішальний час більше думав про Україну, а не про молоду дівку, та як слід підготувався до такої важливої події, то не було б ні батуринської, ні полтавської трагедії і ми вже більше 200 років перебували б у Європі.
І відзначали б тепер не трагедію, а перемогу.
avatar
4
Вибачте, не 200, а 300 років, не ту клавішу нажав. 
І сьогодні теж шерше ля фам - де буде Україна наступні 300 років залежить від однієї жіночки. Якби вона написала прохання, її б помилували і шлях в Європу був би відкритий. Але ж жіночка принципова і доля 45 млн. людей їй байдужа.
avatar
5
Не може і не могла доля країни залежати від однієї людини. Тому, де б не перебувала зараз Ю.Тимошенко, Україна буде в європейській спільноті. Ось це залежить від усіх нас.
avatar
6
Може й буде, ще років через 300. 
ЄС захищає Тимошенко, а "усіх нас" від свавілля Росії на підставі кабальної газової угоди,  підписаної Дубиною на виконання сфальшованої Тимошенко директиви уряду не захищає. 
Ви не пам'ятаєте колишню заяву Ющенко про те, що найбільшою бідою України є Тимошенко? Вже скоро ці його слова підтвердяться на вільнюському саміті.
avatar
7
Отож я й кажу, а Ви фактично підтвердили, що це несерйозно - звести нашу асоціацію з ЄС до питання звільнення Тимошенко.
avatar