Депутат пише листа: Які душі, така й країна !

…Пролежала 10 днів у лікарні, зробили операцію з видалення тромбу на нозі – 870 грн., тоді як моя пенсія – 1017 грн. Я не ремствую, бо моя ситуація ще не найгірша. Але на деякі речі хочу звернути увагу.

Годують в лікарні, мабуть, гірше ніж у в’язниці, бо шматок хліба в обід до першої страви на воді, чай без цукру – тричі на день, каші на воді. Не дай Боже нині захворіти!

Але що приємно: лікарі та весь медичний персонал – навдивовижу уважні, ввічливі, працюють з любов’ю і, мабуть, лише цим своїм добросердним відношенням лікують краще, ніж препаратами.

…Що відбувається? Чому ми так бідно живемо у багатій Україні?

Рік тому в лютому 2009-го цукор коштував 3,18 грн. за кілограм (зберігаю чеки для історії), а сьогодні – майже 7 грн. І це наш вітчизняний виробник! Молокопродукти подорожчали на 60-80%, сало коштує 35-40 за кілограм, цибуля минулого року коштувала гривню, нині – 6,5 грн., морква – 6 грн. у супермаркеті.

Кругом – не виробники, а самі перекупники (посередники), колгоспів немає, а нинішні сільські господарства займаються переважно зерном, городини дуже мало. Дуже прикро, що все так по-дурному зруйнували. Тепер потрібно десятки років, щоб відновити аграрний сектор і нагодувати власний народ.

…Банки – не державні, а комерційні. В них ніхто ні за що не відповідає. Не знаю, що має держава від комерційних банків, а нас просто «кинули». Наш чернігівський банк «Синтез» гроші власникам не віддає – ні відсотків, ні депозитів.

Аж до 55 років я була переконаною атеїсткою, але нині мене втішає лише Біблія і християнська література. Живу так, як навчає у своєму Посланні апостол Павло: «Тіштеся завжди у Господі… Великий прибуток людини – бути благочесним і задоволеним завжди! Вмію жити в бідності, вмію жити в достатку… Все можу в Ісусі Христі, котрий зміцнює мене».

Радію життю, радію пенсії після 36 років праці, радію, що я вільна людина, що Бог дуже позитивно змінює моє мислення. Читаю книжку Євгена Ґолибарда «Здоров’я створи сам!» і беру на озброєння його поради щодо самолікування і повноцінного життя без ліків.

Слідкую за Юлією Володимирівною Тимошенко і захоплююсь нею. Така маленька жінка, а скільки у ній віри в справедливість і справжньої сили духу!

Солдатова Т. М.

Шановна Тетяно Миколаївно! Дякую Вам за великий, насичений корисною інформацією лист, до якого я не міг залишитись байдужим.

Радію разом із Вами, що попри всі негаразди, Ви все ж таки не втратили спокійного і розважливого відношення до непростих і болісних процесів та явищ, що відбуваються в Україні. Спробую відповісти Вам на деякі з великої кількості запитань, поставлених у Вашому листі.

Зрештою, головну відповідь дали громадяни України, значна частина яких віддали свої голоси за особу, якій не тільки високу посаду президента України, а й будь-яку найнижчу посаду не можна довірити.

Кожен народ заслуговує на такого керівника, якого сам собі обирає…
І тепер офіцери Українського війська віддаватимуть честь людині, яка про це не має жодної уяви. Але ж його обрали громадяни України!!!

Добре, якщо люди з власних помилок зроблять висновки на майбутнє.

Хоча, звичайно, це зовсім не помилка, а результат відсутності відповідальності за власну долю і долю своєї Батьківщини. Адже голоси громадян розподілилися на три приблизно рівні частини: по одній третині за кожного кандидата і одна третина взагалі не голосувала, або «проти всіх».
То що можна сказати про перспективи життя в країні, в якій дві третини громадян не усвідомлюють наслідків власної поведінки?! Питання риторичне.

Як це не сумно, але треба відкинути совєцькі ілюзії («Когда нас соберут, когда нам обьяснят?»), для яких не може бути місця в ринковій економіці. За так званих комуністичних часів хтось «нагорі» планував, розподіляв і відповідав, а «простий» громадянин повинен був лише працювати і схвалювати.

Внаслідок цього вперед вийшли країни, де ринкові умови відкривають кожному громадянину можливості для ініціативи і пошуку можливостей самореалізації, а національні пріоритети визнаються всіма громадянами держави.

Тоді як облудна система СССР, побудована на ідеології брехні й колективній безвідповідальності, цілком логічно розвалилася.

Точніше кажучи, розвалилася на рівні так званих «простих» громадян. Бо «непрості» (працівники комуністичних і совєцьких органів, спецслужб, керівники торгівлі, директорат, профспілкові боси та їм подібні), ще до розвалу СССР мали привілеї і дозволяли собі інші «ґешефти», несумісні з декларованою ними самими комуністичною ідеологією і відповідною пропагандою.

Саме вони й використали свої організаційні зв’язки і швидко вписалися в ринок, своїм власним паскудством перетворивши його в базар, де жертвами обдурювання стали десятки мільйонів людей. Натомість 100 сімей впродовж майже 20 років стали мільярдерами.

Зростання цін – це наслідок багатьох форм грабунку, в основі якого є безсовісна брехня: прихватизація загальнодержавної власності, організовані банкрутства, блокування вітчизняного виробництва з метою отримання спекулятивного прибутку від реалізації імпорту, трастові та банківські махінації, маніпуляції навколо курсу гривні, валютні махінації, бюрократичні бар’єри при оформленні прав громадян, а отже й корупція, хабарництво й повна відсутність правосуддя.

Але ж все це здійснюють громадяни України!

Здійснюють громадяни якби двох категорій: одні брешуть і грабують, а інші дають їм можливість це робити. Результат парламентських (вересень 2007) і президентських (лютий 2010) виборів –переконливе цьому підтвердження.

Сорок років мандрів ізраїльського народу по пустелі – це не літературна метафора, а спосіб реалізації закону заперечення запереченню, який Ісус Христос сформулював дуже точно: «Щоб виріс колос, який дає сорок зернин, треба щоб вмерло зернятко, яке дає цей колос».

Верховна Рада України щороку продукує сотні нових законів, але життя від того не стає кращим. Вже створено сотні томів юридичної літератури, цілі енциклопедії права. Але все це, – як сказано у Еклесіаста (Когелета), – «марнота марнот – геть усе марнота» (Проп 1, 2).

Якщо суспільство (кожен громадянин!) не виконує Десять Божих заповідей, написаних на одній сторінці, то в жодному разі нічого доброго не буде од сотень томів законодавчих норм для цього суспільства.

Совєцька комуністична влада знищила шанобливе ставлення людей до Бога-Творця, до Його мудрих настанов, викинула Божу Правду за межі виховання, а культуру моралі замінила на «культуру» страху.
Місце Бога зайняв НКВД-КГБ.

Тому люди не вірять у вічність живої душі й не готуються відповідати перед Господом за свої гріхи. А отже й не беруться відповідати за себе, за свої вчинки, за власну Батьківщину. Люди несуть в собі рабську психологію.

Отже, нині першочерговим завданням суспільства якраз і є усвідомлення кожним громадянином своєї власної (персональної!) відповідальності за подальшу долю України.

Бо кожна країна – це не просто територія, а передусім – люди, громадяни, котрі несуть в своїх серцях свідому відповідальність за існування і розвиток своєї держави і готові її захищати.

Сьогодні нашої України є стільки, скільки ми її несемо в собі, скільки ми її прийняли на себе. Україна – це територія наших душ. А які душі, така й країна.

В. Т. КОРЖ,
народний депутат України
(фракція БЮТ)