День учорашній, день завтрашній…

Так повелося, що біля церкви й шинок. І коли Федорцьо-паламар минає «Пікову даму», приятелі радо кличуть його присусідитися. Частуванням він не гребує, але не більше келишка чи келиха чогось. А підводячись, каже: «З вами добре. Якби я народився на день раніше, то сидів би й сидів».

Усі знають про цю його приповідку. Надто дружина. Коли бурчить, що ні те ні се не зроблено, він тільки всміхається: «Якби я народився на день раніше, то встигнув би…»

Виявляється, в жарті частка правди. Якось Федорцьо зізнався мені:

«Мати за терміном чекала пологи в суботу, а я народився в неділю. Не поспішав являтися на світ. І цього дня в цьому світі мені весь час бракує. Здається, міг би більше зробити, міг би ліпше. А з іншого боку це вирівняло мою натуру: ніколи не вертаюся у вчорашній день і не забігаю у вчорашній. Куди поспішати?.. Тільки підозрюю, що коли смерть надійде, буду жалкувати, що народився із запізненням, бо міг би ще набутися день… Там, нагорі, мабуть, добре, але тут ліпше. Бо якщо розмислити, то й Ісус воскрес і вознісся на небо не на другий день, а на третій. Не в суботу, а в неділю… І мене Він розуміє, ніколи не квапить, не картає. Найкращий із усіх начальників, яких я мав…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
Із рукопису "Федорцьо, приятель сердечний".