Тільки в світі правди, що мамине слово…

«Дай мені слово, – каже мати, – що більше не будеш писати про мене людям на сміх».Я слово даю і… знову записую її слова.

Якщо любиш свій сад, то дерева твої будуть рости і взимі. Якщо любиш свій квітник, то квіти будуть сміятися до тебе навіть уночі. Якщо любиш своїх дітей, то світ їх теж полюбить.

Мама рішуче – про одного нашого родича: «Йому треба помогти. Це бездольний чоловік».
Мама: «Так скоро час іде. Я б не гадала, щоб три дні склалися в один …»
Мама – про знайому, що недавно померла у віці дев’яноста трьох років: «Файна смерть. Нікому не навновала». Тобто не набридла, не обтяжила нікого.
«Такий добрий чоловік, хоч і пияк».
«Мамо, ці консерви їсти вже не можна. Коли ти їх купила?»
«Не так давно. За Ющенка…»
«Молодим лікарям я не довіряю. Як можна лікувати інших, якщо сам не хворів?..»
Повернулася з села. «Так я файно там набулася…» «Набутися» – це значно більше, ніж «провести час».
Про свою колишню ученицю: «Личко в неї файненьке, очка чорненькі, голівка мудра. А сама така дурненька…»
«Тепер найсмачніші горіхи – молоді», – кажу їй. «Смачні, але важкі. Ще не вигідно купувати».
«Чому ваш син залишив газету?» – питає матір давній її колега. «Він тепер пише книжки». «Хай собі пише на здоров’я, але ж газети хоч хтось читає…»
Після смерті батька сама робила вино. Одна корчага «для гостей», друга – «для п’яниць», третя – «тільки для своїх».
«Раніше їли кулешу з бринзою, тому що були бідними, а тепер їдять, аби довше лишатися багатими».
«Оленина корова стесала молоко». «Що зробила?» – перепитую. «Почала давати вдвічі менше...»
Про молоду сусідку: «Вона ще та щипавка».
Про себе: «Я не просто стара жона. Я вже вікувальниця».

Теж від неї:
Добре, що мені вже не треба журитися за своїх дітей, бо я вже не мала би на це сил.
Я йому про кози, а він мені про вози.
Хто вперед – тому й мед, тому й топаночки.
Босий радий безногому.
Пальці старші за ложку.
Рот без співанки тісний.
Ситій миші і колач гіркий.
Стара людина, як глина.
У кожного свій вітер під носом.
Перші сливи – червиві.
Чоловік планує, а чорт шиє торбу.
На сей уряд обіпрешся, як на солом’яну палицю.
Риба лежачи росте, а чоловік паскудиться.
Хитра лисиця, а ще хитріший її хвіст.
Розступіться – пані сирота йде!
Якщо морщити писок, то ліпше від сміху.
Чоловік без грошей як дурень.
Не бідуйте, доки біди нема.
Як добре, коли добре!

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
З книги "Срібний ключ". Про сокровенне.