День 96.Економіка і економія.
Вранці повела себе і маму до перукарні. Хотіла підстригтися в Ніжині, потім вирішила: ні, буду терпіти до Чернігова, щоб підтримати бізнес і економіку рідного міста.
Тим більше майстриня моя вже вийшла на роботу. Вона живе у передмісті, її село було під окупацією. Два місяці сиділи без світла, майже три - без газу. Їжу готували на вогнищі. Через місяць запаси почали закінчуватися. Виходити з двору їм заборонили: хто вийде - розстріл. У ті двори, де жили люди, окупанти не заходили, а з тих, де виїхали, виносили все. Можна сказати, пощастило у порівнянні з іншими.
Не знаю, від чого це залежить. В одних місцях окупанти поводяться більш-менш цивілізовано, в інших - як звірі.
Вдень погано почувалася, тож користі з мене не було. Бувають такі дні, я їх називаю "не здох - вже добре". Спала, тоді намагалися щось робити... Опівночі зник інтернет - закінчилися гроші на рахунку лайфа. Треба поповнювати, а у Приват24 без інтернету не зайти. Ладно, думаю, зайду завтра у лайф і поповню без комісії. І тут починається в мене паніка: а раптом знову напад і вранці нічого не працюватиме? А я без зв'язку? Аааа!!! Заспокоїла себе, та все ж взяла на замітку поповнювати рахунок завчасно. У війну страшно залишитися без зв'язку і без зв'язків.
Сміюся з себе і злюся на "Лайф". Після Нового року вирішила трохи зменшити витрати: поміняла інтернет-провайдера на дешевшого (але довелося купити роутер) і тариф змінила телефонний на менший. Коли виїхала - мені стало не вистачати хвилин та інтернету, бо роздавала його і на ноут, щоб працювати. Перейшла знову на свій вільний "Лайф" - і з'ясувалося, що він вже коштуватиме мені не 150, а 240. Образливо, що мобільні оператори у нас не цінують постійних клієнтів. Тепер повернулася додому і не знаю, підключати знову домашній інтернет чи ні. Бо в голові постійно - а раптом знову доведеться тікати?
Схоже, економія - не моє.
Втім, війна - це молох, який жере все. Можна за мить втратити дім, близьких, здоров'я, роботу і сенс життя.
Це війна, дєтка. Цінуй, користуйся, люби, піклуйся, але не прив'язуйся. Коан.
Взагалі відчуття - наче підняли над землею і ніяк не поставлять назад.
Тетяна КУЗИК
Тим більше майстриня моя вже вийшла на роботу. Вона живе у передмісті, її село було під окупацією. Два місяці сиділи без світла, майже три - без газу. Їжу готували на вогнищі. Через місяць запаси почали закінчуватися. Виходити з двору їм заборонили: хто вийде - розстріл. У ті двори, де жили люди, окупанти не заходили, а з тих, де виїхали, виносили все. Можна сказати, пощастило у порівнянні з іншими.
Не знаю, від чого це залежить. В одних місцях окупанти поводяться більш-менш цивілізовано, в інших - як звірі.
Вдень погано почувалася, тож користі з мене не було. Бувають такі дні, я їх називаю "не здох - вже добре". Спала, тоді намагалися щось робити... Опівночі зник інтернет - закінчилися гроші на рахунку лайфа. Треба поповнювати, а у Приват24 без інтернету не зайти. Ладно, думаю, зайду завтра у лайф і поповню без комісії. І тут починається в мене паніка: а раптом знову напад і вранці нічого не працюватиме? А я без зв'язку? Аааа!!! Заспокоїла себе, та все ж взяла на замітку поповнювати рахунок завчасно. У війну страшно залишитися без зв'язку і без зв'язків.
Сміюся з себе і злюся на "Лайф". Після Нового року вирішила трохи зменшити витрати: поміняла інтернет-провайдера на дешевшого (але довелося купити роутер) і тариф змінила телефонний на менший. Коли виїхала - мені стало не вистачати хвилин та інтернету, бо роздавала його і на ноут, щоб працювати. Перейшла знову на свій вільний "Лайф" - і з'ясувалося, що він вже коштуватиме мені не 150, а 240. Образливо, що мобільні оператори у нас не цінують постійних клієнтів. Тепер повернулася додому і не знаю, підключати знову домашній інтернет чи ні. Бо в голові постійно - а раптом знову доведеться тікати?
Схоже, економія - не моє.
Втім, війна - це молох, який жере все. Можна за мить втратити дім, близьких, здоров'я, роботу і сенс життя.
Це війна, дєтка. Цінуй, користуйся, люби, піклуйся, але не прив'язуйся. Коан.
Взагалі відчуття - наче підняли над землею і ніяк не поставлять назад.
Тетяна КУЗИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |