День 133. Враження.

Знову о третій ночі сирена. Якби спала, може б, і не прокинулась. А так - смикнулась, згребла альбом, олівці і з матюками заховалась у ванній.Забрала окуляри, буду звикати.

Потім зібрала речі - і у Соколівку.
Поки друзі їздили за кошеням, я займалася тим, що мені подобається, а їм вже набридло: збирала огірки, кабачки, їла шовковицю з дерева і малину з куща.

Увечері почалася злива і за традицією зникли світло і вода, а згодом і зв'язок з інтернетом. Огірки покололи пальці, малина подряпала, кропива пожалила ноги, дощ намочив... Суцільні гострі враження.

Зате потім були м'які і пухнасті: гралися з новим членом родини - маленькою гарненькою кішечкою Мартою. Вона вивчала новий дім, не нявчала, на мій подив, а бігала і гралася, немовби тут і народилася).

І все б чудово, і наче просто ще один хороший день - аби не повідомлення в чатах про ракетну загрозу і ще декілька обставин, що додавали суму і затьмарювали сонце. Не хочеться думати, що тепер так буде завжди.
Побільше смачних і приємних вражень нам.
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК