День 138.Урожай.

Привезли мене вранці з села до мами з огірками, вишнями і малиною (пощастило мені з Вітєю і Наталкою, що насадили і виростили не лише на себе)). Я по натурі не консерватор, жодної банки в житті не закрутила, тож покладаюся на маму. А мама забула раптом, як огірки солити, і листочка з рецептом не знайшли, хоча я обидва зошити передивилася. Рецепти в них написані на пожовклих клаптиках, зі скороченнями, яких і не зрозумієш одразу. Шифровки якісь, і усе вперемішку - випічка, консервація, викройки, підкормка для помідорів і засіб від тлі, молитви якісь... Написані від руки - вперемішку з вирізками з газет і журналів. Капець, думаю, як важко людям без інтернету жилося. А з іншого боку - погортала папірці, згадала дитинство: празький торт, шоколадна ковбаска...

Рецепт довелося відтворювати за допомогою колективного розуму і дзвінка хрещеній - вона пам'ятала мамин рецепт краще за маму). Хрін і кріп знайшлися на клумбі, листя вишні і смородини - у дворі, часник - в атб. Так що є надія, що огірки взимку будуть.

Сподіваюсь, що зима в нас буде теж. Трохи дивно робити запаси, не знаючи, чи вдасться ними скористатися.
Багатого врожаю вам, люди, і міцної пам'яті).
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК