День 120.Архетипи.

Повернулася додому з торбою гостинців. Згадала, як мріяла у дитинстві мати родичів поблизу у селі, до яких можна було б поїхати в гості. Виявляється, хороші друзі - це як велика родина).

Після трьох днів активності із задоволенням провела півдня на дивані, читаючи, дрімаючи і займаючись роботою, під час якої не треба відганяти комарів.

Увечері поїхала до мами відвезти смачненького, а дорогою взяла участь у групі психологічної підтримки.
Перша тема обговорення - якою мовою розмовляти, українською чи російською? Дуже заряджена емоційно, бо багато людей зараз, які все життя були російськомовними і чудово почувалися усі ці тридцять років (і це ще раз доводить, що ніякого утиску через мову в нас не було), тепер намагаються вивчити українську. Їм важко, у них не одразу виходить, але вони стараються. І хотілося б, щоб їх у цих намаганнях підтримували, а не тицяли в очі тим, що вони і досі не знають української, і не вимагали розмовляти нею навіть вдома у побуті. Бо у нас люди волелюбні і насильство не сприймають у будь-яких проявах. Я б взагалі прийняла закон про українську російську (так само як є американська або австралійська англійська). Не цуратися, а асимілювати. Мені подобається бути двомовною, може, колись я вивчу на пристойному рівні ще хоча б англійську і буду тримовною. Чим більше мов - тим гнучкіший мозок.

А ще робили вправу: згадували визначні події свого життя і аналізували, які внутрішні архетипи ці події активізували. Я назвала третьою подією війну. І архетипів тут кілька включилися: Воїн, Герой і Жертва. Причому Жертва - не як бідолаха бідолашна, яку жаліти хочеться, а скоріше як жертва обставин. Замислилася про визначення такої людини зі знаком плюс - і придумала: "Людина, що проходить випробування". Це не те ж саме, що Герой, бо він у моєму розумінні свідомо іде на пошук пригод. А ми в більшості своїй такої пригоди не шукали, вона сама на нас звалилася.

Тож бажаю усім, і собі найперше, достойно пройти своє випробування.
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК