День 112.Хроніки.

Зверстала книжку знайомому журналісту, що теж сидів в облозі у Чернігові. Цікаво, скільки їх ще буде, книжок про ці події? Книжок, пісень, картин, фільмів... Зараз майже кожному є що сказати, бо мільйони людей, не бажаючи того, раптом стали героями в кращому разі пригодницького роману, в гіршому - драми або ж хоррору.

Як сказала одна подруга, яка з іще двома жінками та двома собаками виїжджала з міста під обстрілами - "Ну його на фіг, Танька, так мандрувати по Європі!" Зате мрія здійснилася, бо доїхали аж до Португалії. Тепер вона повернулася: захворіла собака, необхідно оперувати, а в Португалії для біженців ніяких пільг.

В обід вийшла за їжею. Улюблена "Чайна лавка", де я завжди купувала каву, тепер не працює. На дверях оголошення, що потрібен продавець. Кожного разу сумно стає, коли з'ясовую, що чогось улюбленого і звичного вже немає. Ще не знаю, як у місті з медициною, а до стоматолога свого навіть дзвонити боюся.

Заїжджений вислів, що все на краще, якось не дуже працює. Втім, він завжди був більше про надію, ніж про віру.
А в слові надія ключова частина - дія)) так що каву знайду, не сумнівайтеся)
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК