Дай собі спокій

«Жодна хмарина не сіє щодня дощ, жодна квітина не цвіте цілий рік, жодне дерево не плодоносить весь час, жодна куриця не несе за день два яйця, жодне лоно не зроджує щомісяця. Чому ти гадаєш, що мусиш повсякчасно сіяти радість і добро, цвісти красою, плодоносити великими ділами? Дай собі спокій».

Коли час вибирати

«Може, мудрість, – міркував він, – це вибір у цьому світі своєї «частки, яка не відбереться».
Може, щастя – це вдалий вибір дороги. Своєї дороги. Ніхто ніколи тебе не наздожене, не обжене, не зупинить, не поверне назад і не зіб’є з путі, якщо будеш іти своєю дорогою.
Може, зрілість – це вибір зростання. Сходження від себе того, який заздрить комусь, – до себе такого, якому можуть позаздрити інші…»

Коли за тебе моляться

Ще він мені казав:
«Повір, ми не самі по собі, ми не сироти в цьому світі. Завжди є тут чи там хтось, хто молиться за тебе. Завжди знайдеться хтось, хто буде вірити в тебе навіть тоді, коли ти зневіришся сам. Кому ти потрібен навіть тоді, коли не потрібен собі.
І тому твої дні обновлюються.
Тому твоя хода направляється.
Тому твої наміри підпираються.
Тому твої смутки розвіюються.
Тому твої прагнення збуваються.
Тому твоє невігластво стає мудрістю, а немічність – силою».

Із книги "Золотий час. Одкровення карпатського знатника".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ